3

Легкого гумору в оповіданні немає, адже "щирий сміх дуже рідкий та тому неприличний. Щирим сміхом сміється, приміром, дівчина до хлопця з любощів. Але люди кажуть, що вона не сміється, тільки шкіриться". Герої оповідання не мають ні причин, ні підстав для "щирого сміху". Та й ситуація ніяк не сприяє йому. Помирає людина, така ж знедолена, як вони. Свідки конання Гриця намагаються розрадити його своїм, мужицьким способом. Кожен розповідає про свої біди, бо "все легше, як видиться чоловіка нещасливішого від себе".
Така розрада вражає жахом становища селян, їх тверезим сприйняттям його, спокійною врівноваженістю суджень про трагічні речі. Говорять усі про все, у розмові відбуваються різні стрибки й несподівані повороти - від цинічного віщування Грицихи скорого кінця чоловікові до економічного стану і готовності стати перед страшним судом кожного із присутніх. Селянство доведене до такого стану, що, здається, і в пеклі було б краще. "А,зрештою, хоч би мене дали до пекла, та гадаєте, що би пізнав чи то пекло, чи то рай? Почув би, відай, що трошки інакше, як на землі, але хто знає чи не було би ліпше".