5

Можна по-різному ставитися до тих подій, можна робити вигляд, що їх немає, ганьбити все це і захоплюватися героїзмом деяких, але це не міняє того, що гинули і продовжують гинути люди. А після цієї книги так боляче, так гірко все це усвідомлювати. Вона написана воєнними кореспондентами. Це - розмови, вирізки, замальовки з фронтового життя, портрети загиблих і живих, те, що не показують в новинах. Чому ця книга на розпродажі? Чому 20 гривень? Читачі не зацінили? Побоялись? Знехтували? Авторський стиль дуже легкий для сприйняття, це репортажні ескізи, котрі так живо та яскраво постають в уяві, що він того моторошно та ніяково. Автори. починаючи з анексії Криму, проведуть вас шляхом війни, познайомлять з деякими хлопцями, чоловіками та жінками (!), які там, бо "хтось мусить бути там".
І від всього цього аж кричати хочеться: чому не можна жити без війни? Чому не можна бути громадянами світу, які не мусять ділити землю, вмирати, залишаючи дітей, вдів і стареньких матерів? І мирно жити у своєму домі.
У мене ця тема викликає ніяковість. Розмови про те, що от, в Україні війна, а всі так спокійно живуть. Що ми можемо зробити? Що може зробити кожен з нас? Вдягнути маску смерті, скорботи на постійно - це ж не вихід. Життя триває. І від цього ще страшніше.