4

Ще на початку книга дуже нагадала мені твори Люко Дашвар. Жорстокість села і міста, ненависні люди навколо простих наївних дівчат, що шукали кохання... Тут висвітлюється життя такої дівчини, але вже жінки, що має сина, роботу та гроші, але... Помирає. Минуле тягне її за собою в бездонну прірву. Вона замикається в собі, хоч і відгородила себе від минулого товстим муром. Цей мур роз'єднав її з власним сином. Ніколи не промовляючи ні до кого правди про себе, вона відділилася від цілісінького світу. І дізнавшись про лічені дні її життя, що залишилися, Таня спішить жити, боїться не встигнути розставити всі крапки над "і", що не розставила до того. Змушує замислитися над тим - а чи справді ми маємо ще час, щоб все зробити? Чому не просто зараз, а потім? Ми ніколи не дізнаємося, що трапиться через хвилину, чому б тоді не жити сьогоднішнім днем? Не боятися осуду інших? Бути собою?
Трохи містична розв'язка, нетиповий кінець. Раджу всім прихильникам Люко Дашвар. Єдине, що трохи мені не сподобалося - награність чистих українських слів з вуст такого собі крутого бізнесмена-"зека" в минулому. Та то, як на мене, не головне. Головне - зрозуміти те, що життя - золота нитка, котра може в будь-який момент порватися, і має невимовну ціну, що не виміряти в грошах.