Анастасія Вінник — об авторе
КнигиСмотреть 1
РецензииСмотреть 1
11 августа 2017 г. 00:39
276
4
Ще на початку книга дуже нагадала мені твори Люко Дашвар. Жорстокість села і міста, ненависні люди навколо простих наївних дівчат, що шукали кохання... Тут висвітлюється життя такої дівчини, але вже жінки, що має сина, роботу та гроші, але... Помирає. Минуле тягне її за собою в бездонну прірву. Вона замикається в собі, хоч і відгородила себе від минулого товстим муром. Цей мур роз'єднав її з власним сином. Ніколи не промовляючи ні до кого правди про себе, вона відділилася від цілісінького світу. І дізнавшись про лічені дні її життя, що залишилися, Таня спішить жити, боїться не встигнути розставити всі крапки над "і", що не розставила до того. Змушує замислитися над тим - а чи справді ми маємо ще час, щоб все зробити? Чому не просто зараз, а потім? Ми ніколи не дізнаємося, що трапиться…