5

Розповідати дітям про війну — невдячна справа. Важко, боляче, страшно. Думаєш, що діти, напевно, не зрозуміють, що це було і чому пам’ять про ті події — така важлива. Але якраз саме тому розповідати конче треба. Тому що пам’ятаючи про минуле, можна змінити майбутнє, як би пафосно це не звучало.

"Ковчег часу" польського письменника Марчіна Щигельського — якраз така розповідь. Цікаво, захопливо — і про війну. Навіть про війну очима дитини. 8-річний Рафал живе з дідусем у гетто. Разом з ними у квартирі мешкають ще декілька сімей, і Рафал дуже дивується розповідям, що колись ціла квартира належала дідусеві, і у кожного члена сім’ї була власна кімната — це ж так багато, та і навіщо? Хлопчик проковтує тарілку супу, яку йому дають у їдальні для бідних і щиро не розуміє, чому дідусь так гнівається і каже, що вони, насправді, не бідні і не голодні. Рафал нічого не може пригадати, коли його запитують, у що він любить бавитися, зате він прибирає в домі, готує їсти, а найдужче любить ходити до бібліотеки. І ось там, у бібліотеці, йому до рук потрапляє "Машина часу" Герберта Уеллса. Такої цікавої книжки Рафал ще не читав. Він прочитує її ледь чи не за вечір, і тоді раптом розуміє, що те далеке страшне майбутнє, описане у книзі, з моторошними морлоками, що використовували елоїв як рабів, ось воно тут, уже почалося: морлоки ходять вулицями, дзвенять зброєю, а елої сидять по маленьких квартирках… Рафал вирішує будь-що збудувати машину часу, щоб мати можливість змінити таке майбутнє.

Насправді, у книзі зовсім мало фантастики, вважайте, її зовсім немає. Зате є багато життя й історії. Як хлопчику-єврею перейти наповнену німцями Варшаву, щоб на нього не звернули увагу. Як ховатися в зруйнованому зоопарку і куди зникли усі тварини. Навіть як пробратися до гетто назад, хоча хто б у здоровому ґлузді міг би таке уявити? А ще, каже автор, такий хлопчик Рафал існував насправді. Про нього йому розповідали друзі. Можливо, його звали не Рафал і він не подорожував у часі, але історія його втечі саме така, як в книжці.

Єдине зауваження у мене до книги — це те, що автор з Марчіна став чомусь Марціном, хоча це польське ім’я. Але то вже тонкощі перекладу А книгу можна погортати на сайті Видавництва Урбіно.

Читайте дітям про війну. Читайте й самі про війну. Хоч минулого не змінити, але про нього варто пам’ятати, щоб можна було змінити майбутнє.