4

Заманюють, підкорюють, закохують, лякають і смішать. Розбивають серця, доводять до божевілля, змушують плакати і лікують рани. Книги і чоловіки - герої одного роману, бо книги, як і чоловіки - невиліковні серцеїди. Бувають авторитети, до яких хочеться дорости, трапляються зануди, що виносять мозок і скандалісти, які йдуть, голосно гримнувши останньою сторінкою. Самовпевнені мачо з красивою обгорткою, пафосним іменем та історією ні про що, сором'язливі заучки з феєрверком, якщо копати глибше. З деякими хочеться замріяно обійматись і дружити до кінця життя, затято сперечатись або знищити, а з іншими - зраджувати, до таких виникає хімія, з ними хочеться спати. Їм легко пробачають відсутність інтелекту і стилю, бо до біса інтелект і стиль, коли кількість накачаних м'язів і гострих почуттів на міліметр зашкалює.

Дівчинка, хлопчик, університет, любов. Вона мила і розумна співачка, а він - самовпевнений, гарячий красунчик з тату, фігурою, як у Бога, армією фанаток і хокейною клюшкою... в руках. В обох трагічна історія, обидвоє знаходять розраду один в одному. Вона вчить його філософії, а він її - подобатись хлопцям. Угода, укладена парочкою тріщить по швах, коли їхні губи і тіла зливаються в пристрасному поцілунку. Хімія, що виникла між цими двома зашкалює в градуснику почуттів, проте сцени 18+, які після "50 відтінків сірого" здаються мені рожевими єдинорогами, не викликають нудоти і закочування очей. Хоч книга напхана кліше та банальностями, а Ель Кеннеді (ще та кайфоломка), зіпсувала гарну ідею поганою мовою і нічого нового запропонувати читачам не в змозі, але вона якась така мила і повітряна, як рожева жуйка з малиновим післясмаком. Гарний гумор, хороші головні герої, які ні разу не бісять, ціла накачана хокейна команда на пару з футбольною, біцепси, кубіки пресу і десь там далеко, на фоні, звучить One Direction :D

Історія Гаррета і Ханни закрутить в танець на палаючому льоді, пробуджуючи темну сторону дівчачого єства, коли на губах дурна, замріяна усмішка, а з очей сипляться сердечка, коли Хемінгуеї, Маркеси, Гюго і Ремарки залюблюють мозок інтелектуальною серйозністю, а душа вимагає фіалок. Такі книжки, як випадкові знайомства, легкі, без наслідків і зобов'язань, коли не спиш всю ніч, а на ранок соромно.

Заманивают, покоряют, влюбляют, пугают и смешат. Разбивают сердца, доводят до безумия, заставляют плакать и лечат раны. Книги и мужчины - герои одного романа, потому что книги, как и мужчины - неизлечимые сердцееды. Бывают авторитеты, к которым хочется дорасти, случаются зануды, что выносят мозг и скандалисты, которые идут, громко хлопнув последней страницей. Самоуверенные мачо с красивой оберткой, пафосным именем и историей ни о чем, застенчивые заучки с фейерверком, если копать глубже. С некоторыми хочется мечтательно обниматься и дружить до конца жизни, упорно спорить или уничтожить, а с другими - изменять, к таким возникает химия, с ними хочется спать. Им легко прощают отсутствие интеллекта и стиля, потому что к черту интеллект и стиль, когда количество накачанных мышц и острых ощущений на миллиметр зашкаливает.

Девочка, мальчик, университет, любовь. Она милая и умная певица, а он - самоуверенный, горячий красавчик с тату, фигурой, как у Бога, армией фанаток и хоккейной клюшкой ... в руках. В обоих трагическая история, оба находят утешение друг в друге. Она учит его философии, а он ее - нравиться парням. Соглашение, заключенное парочкой трещит по швам, когда их губы и тела сливаются в страстном поцелуе. Химия, возникшая между этими двумя зашкаливает в градуснике чувств, однако сцены 18+, которые после "50 оттенков серого" кажутся мне розовыми единорогами, не вызывают тошноты и закатывания глаз. Хотя книга напичкана клише и банальностями, а Эль Кеннеди (еще та кайфоломка), испортила хорошую идею плохим языком и ничего нового предложить читателям не в состоянии, но она какая-то милая и воздушная, как розовая жвачка с малиновым послевкусием. Хороший юмор, хорошие главные герои, ни разу не бесят, целая накачана хоккейная команда на пару с футбольной, бицепсы, кубики пресса и где-то там далеко, на фоне звучит One Direction: D

История Гаррета и Ханны закрутит в танец на горящем льду, пробуждая темную сторону девичьего естества, когда на губах глупая, мечтательная улыбка, а из глаз сыплются сердечки, когда Хемингуэи, Маркесы, Гюго и Ремарки залюбливают мозг интеллектуальной серьезностью, а душа требует фиалок. Такие книги, как случайные знакомства, легкие, без последствий и обязательств, когда не спишь всю ночь, а на утро стыдно.