5 І знову Людина

М'яко кажучи я не великий "рецензент" на цьому сайті і на мою кількість прочитаних книг припадає мізерна кількість рецензій. Але потреба вимагає від мене зробити декілька невеликих відгуків щодо певних і тому почну, як мені здається, з найсерйознішої із них.
Що тут сказати, меншого очікувати від пана Олександра Меня було просто неможливо. Він дійсно авторитетній дослідник, який знає про що він пише і пише добре. Треба зазначити, що книга "Син Людський", це номінально сьомий том головного дітища рук Меня - "Історії релігій". У попередніх томах він розглядає і архаїчну релігію, Близько Східні культи, грецьку релігію, індуїзм, буддизм (ох, як хочеться і до них дістатися) і тому ця книга про Ісуса Христа не постає простим переказом Євангелій тощо, а є ґрунтовною роботою з досить великою кількістю як історичного матеріалу так і філософського змісту. Дуже потішило номінальне залучення до роботи досвіду роботи з тими ж таки Східними релігіями. Тобто ми не беремо постать Ісуса якось відокремлено з самими лише Євангеліями і поза їх контекст не виходимо. Він прекрасно знайомий з так званими "прототипами" Христа, які були присутні ще й на Сході, на основі чого, в принципі, тримаються деякі атеїстичні закиди. "О, нічого нового. Дивись - Мітра, о, а там Осіріс, а тут Будда, чим не Ісуси?" Що, як мені здається, є дуже обмеженою тезою вузьколобих людей. Сам Мень у цьому контексті пише чудову, як на мене фразу: "Хай Ісус жив та діяв як пророк, але те, що Він відкрив про Себе, не дозволяє ставити Його в один ряд з іншими світовими вчителями. Будь-хто з них усвідомлював себе лише як людину, яка осягла істину та покликана її провіщати. Вони бачили дистанцію, яка відділяла їх від Вічного"
Сам же Ісус усвідомлював себе як Вічність, він її не просто осягав, він був нею. Досить схожу думку, як на мене, висловив Ренан, хоч його не дуже полюбляють представники християнської традиції, і сам Мень вбачав його заслугу лише у поєднанні усіх чотирьох Євангелій, що до нього не робив ніхто. Але, що писав Ренан, не дивлячись на свій, м'яко кажучи, не релігійний підхід.: "Високе пізнання Божества, якому він був зобов'язаний аж ніяк не іудаїзму й яке, скоріш за все, було сутністю його великої душі, було деякою мірою головною основою його сутності". Ще в своїй роботі він писав, що Ісус був такою унікальною людиною, який відчував у собі Бога, тобто сама його сутність була Божою сутністю, і нічого окрім Божого в ньому не було (декілька останніх фраз це вже мої інтерпретації).
Тож, підводячи підсумок, як на мене це дійсно дуже вартісна праця. Реально професійна з точки зору як релігієзнавства так і богослов'я, робота створена в середовищі Православної традиції. У Центральній та Західній Європі у лоні Католицької традиції було створено дуже багато вартісних праць на тему філософського осмислення постаті Христа (з більш менш сучасних ті ж таки Карл Ранер та Тейяр де Шарден, а також Вальтер Каспер, це вже зовсім сучасний кардинал філософ-теолог). Тож, у цьому плані робота Меня є ну дуже фаховою працею з цього питання.