4 Великодня пісня про навернення чергового "скруджа"

"Перехрестя" добре надається для святочного читання. Хоча події твору відбуваються напередодні Великодня - це осучаснена версія навернення скупаря із "Різдвяної пісні в прозі" Ч.Дікенса. Тільки замість якихось незрозумілих "духів свята" діє... гм, свята Трійця.
І відвертий перегук із "Великим розлученням" К. Люїса - аж до того, що сам англійський письменник (який стверджує, що він ірландець) час від часу з'являється на сторінках твору.
В. П. Янг використовує давній християнський образ-символ: серце - дім, душа людини - місто (замок, фортеця), але він подає свою версію "кордоцентризму", інакшу ніж Тереза з Авілю, Дж. Беньян чи В. Соловйов.
А щоб пожвавити всі ці теологічні штучки - додає добру порцію американської комедії та церковної сатири. Сатира зачотна. Комедія місцями нижче пояса. Далі аби урівноважити комічне - автор домішує ще й трохи драми. Діти і лейкемія ("У дзеркалі, у загадці", "Оскар і Рожева пані", "Винні зірки") - і це його найбільший прорахунок, бо саме ця лінія вийшла найменш переконливою.
З художньої точки зору, попри всю еклектику, твір виписано значно ліпше за "The SHACK". Вже нема того враження, що ти читаєш сценарій. Діалоги незатягнуті, "красівостей" значно менше. Крім того, є кілька сюжетних ліній і навіть наративів, що пожвавлюють оповідь.
Приємне легке читво на один вечір. Головне, не чекати від художньої книжки якогось откровення. Це притча, вкорінена в англомовну традицію christmas story. Ну випендрився автор - переніс дію у Страсний тиджень. А в усьому іншому - типова казка про покаяння скупаря. Те, що в ролі отого "скупаря" може опинитися кожен - і тоді, дай, Боже, щоб до нас завітали чи духи свята, чи то янголи, чи улюблений письменник (чи Господь Бог) - і дали час для навернення... кожен може додумати собі сам.