0 роман з історією

як його сама автор ідентифікувала, це - роман з історією.
і направду так.
бо я так розумію, що Пагутяк "перелопатила" безліч матеріалів про особу Яна Щасного, життю котрого, а чи пак смерті, якщо бути точним, присвячено роман... описуючи його смерть і проводи, авторка так чи інакше повертається до життєвої історії.
але виходить так, що хоча книгу присвячено особі Гербурта, головним героєм цієї самої історії є не він - а дійова особа оповідача, який ділиться власними спостереженнями, переживаннями, роздумами, сумнівами і т.д. такий собі шлях до самопізнення чи що... є у цьому певна філософія.
не можу твердо сказати, що Магнат мені сподобався (явно не більше, ніж Урізька готика, не такий захопливий, не такий виразний, не такий напружений) - але вже за саму кількість роботи, проведеної автором, аби змалювати бодай частину біографії сего магната... Пагутяк заслуговує поваги! це викликає захоплення.
якщо про книгу,.. то усю книгу шляхтич, що розповідає про своє коротке знайоство з умерлим магнатом і власне про саму смерть і підготовку до похорону (на якому він виконав роль парсуни (для мене це теж нове)) ніби шукає ...зміст життя, чим визначається цінність людського життя, про релігію, унію, освіту, шляхетність, село і т.п. і т.д. (я чогось про Г.Сковороду півкнижки згадувала).
дуже багато авторських відступів - в першу чергу, для уточнень саме історичних, ну і звичайно, Пагутяк вкладає у слова оповідача свої власні роздуми про буття...
але всласне в першу чергу авторка бажала (і сама в післямові це підтверджує) привернути увагу до персони Яна Щасного Гербурта. я особисто не впевнена, що їй це вдалося... ні, зрозуміло, що для свого часу, він був особистість непересічна і в багатьох питаннях так би мовити випереджав час... але особисто мене більше захопила особа оповідача - теж "цікавий" і непростий чоловічок))