5

Багато дівчаток мого покоління (а це ті, чиє дитинство припало на 1980ті чи початок 1990х) пам'ятють цю гру: треба вирізати з паперу силует дівчинки, розмалювати його, а потім до нього придумати, намалювати й вирізати багато різних одежинок. Вийде така собі паперова лялька. Можна з цупкого аркушу картону зробити для неї ще дім, друзів... Потім з'явилися вже готові такі книжки-саморобки, де не треба було нічого малювати - тільки виріж і грайся.
Ця книжка має дві оповіді - казку й обрамлення до неї.
Історія перша.
Жила собі дівчинка Ліза, яка теж любила паперові ляльки. Спершу вона вирізала Царівну - товстеньку, кумедну, незгарбну. Потім збудувала для неї палац. Потім зробила ще двох ляльок. І ще. Навіть паперових псів і котів для своїх паперових принцес.
А потім дівчинка виросла й забула про свої забавки, які продовжували жити своїх таємним казковим життям.
Історія друга.
Жила собі на світі Царівна. Була вона повненька й трохи незрабна. (Бо такою її вже створили.) Не вміла танцювати вальс. Не любила позувати для портретів. І ще не любила бали, натовпи та незваних гостей.
І мала вона двох сестер - струнких, балакучих, вродливих... і страшенно вредних. Така собі алюзія до "Папелюшки", але тут всі героїні - від початку принцеси. І в героїні немає бажання їхати на бал, а всі думки про те, як втекти з балу.
А ще паперова Царівна мала мрію. Й одного дня наважилася її здійснити.
Мудра й динамічна історія, написана в жанрі терапевтичної казки. Вона на казкових прикладах вчить дитину бути собою, не таким, як інші, показує, як відстоювати свою гідність, мріяти й бути наполегливим на шляху до своєї мрії.
Для самостійного читання читачів 7+ або ж для читання з батьками.