4

Іноді стежки людей так тісно переплітаються...

Знаєте, чому я почала читати цю книгу? А тому що в одному з багатьох довжелезних параграфів підручника з української літератури побачила слова, що вона схожа на "Анну Кареніну", яка мені дуже сподобалася. І знаєте що? Ні, ні і ще раз ні! Не схожа, але від цього вона не стає гіршою.

Книга розповідає нам про деякий період життя молодого галицького адвоката-русина в ХІХ столітті Євгенія Рафаловича. Мені здалося, що в образі головного героя Франко відтворив самого себе, а в його вуста вклав свої власні політичні погляди та переконання. Тут багато роздумів про роль інтелігенції в справі просвітительської роботи з селянами, адже розповідається про той час, коли Україна не мала власної вільної держави й була розірвана між різними країнами. Влада намагалася зламати гідність народу, принизити гідність, довести, що простий народ не має права йти проти системи, а мусить сліпо коритися.

Стальський. Майже в усіх книгах є негативний персонаж, але ще жоден герой жодної історії не бісив мене настільки, що мені навіть трохи не стало його шкода наприкінці історії. Напевно, це все жіноча солідарність винна. Але він поводився жахливо, непристойно, лицемірно й навіть жорстоко!!! Я б не змогла терпіти таку людину протягом десяти років.

І скажу ще про Регіну. Мені не вистачало її, не вистачало в сюжеті і в думках головного героя. Вона стала символом нещасної долі безправної жінки, яка стійко терпіла знущання, але чаша терпіння не бездонна...

У цілому, мені сподобалася книга. Не заплутаний, але досить цікавий сюжет, чудово прописані персонажі - ось що не давало мені відірватися від історії. Дарма її вилучили зі шкільної програми.