Больше рецензий

zadnipriana

Эксперт

Эксперт Лайвлиба

28 января 2016 г. 10:24

531

5

Моє знайомство з Галиною Пагутяк, однією з наймістичніших письменниць України, триває. Цього разу в центрі уваги - доля неймовірної істоти, дитяти опиря та відьми, дхампіра, котрий викладає історію свого неймовірного життя, що триває вже багато століть поспіль. Цікаво, що я книга вийшла задовго до поширення в Україні "сутінкоманії" та моди на вампірську тематику, але про цю письменницю, і про цей роман зокрема мало хто чув і мало хто знає. Я не можу лише зрозуміти одного - чому? Чому такими популярними є Іздрик, Жадан, Андрухович, котрі у всіх на слуху, а конкретно я не можу визнати їх такимим,котрих люблю читати. Я не сприймаю їхню літературу і не отримую від неї задоволення. Але Пагутяк це щось! Якби не магістерський список літератури до сесії, я би про неї наврядчи дізналась.
Тож ближче до книги.
Східна Галичина. Край загадковий своєю містичністю, віруваннями, міфологією, цікавий своєю історією та людьми. Перед нами розгортається життя одного міста в проекції кількох століть. Хронологія подій роману охоплює події від 1300-хроків до першої світової. Головний герой - Слуга з Добромиля, котрий в реальний час події (194.. рік) вважається божевільним і історію свого життя викладає психотерапевту, котрий спершу сприймає це просто як симтом, але пізніше починає вірити.
Цей роман набагато глибший за всі відомі мені "вампірські бестселери", це не просто сповідь, розповідь, це роздуми про своє місце в суспільстві, про пошуки свого призначення, про те, що таке добро і зло і де між ними знаходиться межа.
Книга дазвичайно атмосферна, читаючи про давні минулі Галицькі часи і сам насправді переносишся туди, відчуваючи всю велич, загадковість та містичність описуваних місць і часів.

Комментарии


+
Тому й не популярна, що видана провінційним видавництвом. З де-що хуторянською обуладинкою. Абсолютно не рекламована. Ніяких презентацій з авторськими виступами. На виході маємо, що публіка знає Карпу, Роздобудько та Денисенко... А Пагутяк може до кінця життя вільно пересуватися громадським транспортом - і ніхто її не впізнає. І слава Богу! Більше бо напише)