4

ВІТЕР ЗМІН ГУДІВ НАД НАШИМИ ГОЛОВАМИ

Книгу купляю в подарунок. Вибір великий, але я заздалегідь вирішила, що придбаю саме цю. Ходжу по крамницях. На третій день мені щастить. Безкрає українське поле на обкладинці милує око. Приходжу додому і не можу відмовитися, зразу починаю читати. Вся книга просякнута неперевершеною атмосферою Західної України. Герої дуже милі, прості і такі знайомі:
Школярка Яринка. Приїхала з Києва на літні канікули до бабусі у село, неподалік Чернівців. Справедлива і товариська.
Подруга Півоня. Підтримує і складає компанію в походах на річку.
Хуліган Ігрек. Хоче здаватися завжди веселим і безстрашним.
Ніночка-Нінель. Дочка директора школи. Очолює групу "правильних" підлітків.
Сусідка Сафрониха. Сільська забобонна жінка. Усюди вбачає признаки нечистої сили.
Тітка Орися. Молода і горда. Як символ цілої нації.
Спекотне літо дев’яностого, річка манить прохолодою, а повітря наповнене передчуттям чогось особливого. І Яринці так хочеться бути причетною до цього особливого. Вона не знає що відбувається, але усіма силами намагається допомогти. Щоб неминучі зміни настали скоріше.

Сестра виходить заміж. Зранку в день заручин ми готуємо на кухні. Мама розказує історію. Вона виходила заміж в двадцять і до цього часу думала, що нехрещена. Так мамі сказала бабця. І так мама говорила всім. Ми з сестрою не розуміємо, як можна було такого не знати. Мама переконує, що так було безпечніше. Бо ще "хтось" може почути. Ми сміємося, нам ця історія здається кумедною. Мама теж сміється. І радіє, що нам пощастило рости при Незалежності.