4

..Він дивився очима дитини, як гасне навколо цей світ.
Він хотів, щоби це зупинилось, та, крім нього, ніхто не хотів. (с)

Історія дійсно дуже така чоловіча. Не скована цензурою, досить багата на ненормативну лексику. Але при цьому залишається по-доброму смішною, суцільна іронія. Словом, як говорив Кузьма, так і написав.

Слухаючи аудиокнижку, я випала з реальності. Забулася. Там веселий Кузьма травив мені свої байки, змушував посміхатися...
Боже, є речі, в які неможливо повірити!.. Це так складно... Ні, не складно, а тяжко - це саме те слово. Так тяжко намагатися дати оцінку лише цій книжці саме тепер. Тепер, коли його нема. Так, ціла країна насправді втратила друга. Добру, веселу, позитивну, чесну людину! Щиру!.. Людину, яка залишалася простою все своє життя, незважаючи на успіхи у різних сферах, і яка дуже любила таких самих простих людей. Людина з величезним серцем, яка бажала змінити світ на краще.

Це не пусті слова, тому що справді душа болить, коли чую я пісни його, бачу на екрані. І я знаю, що не лише в мене. Кузьма - "свій чувак", як він любив казати, для кожного українця. Його люблять усі. І не важливо, бачили ви його наживо чи він жив лише у вашому телевізорі або плеєрі.

Так хочеться сказати йому величезне дякую. Лише за те, що він був таким, яким був. Не тільки був, а є. Він залишився у піснях, у фотокартках з неймовірною посмішкою, у відеозаписах, у книжках, у спогадах, у своїх добрих вчинках.

Гасла, з якими він йшов по життю, дають орієнтири. На нього хочеться рівнятися, тому що це дуже гiдна людина.
Дякую, Андрію Вікторовичу.

Хай Вам там буде добре.

Не думай про завтра, це за тисячу років,
А я завжди поряд...
І що таке щастя - не знають мільйони,
А ми його творим.
Давай ще сьогодні покажемо людям, як треба любити.
Не думай про завтра, ще так багато нам треба зробити...