5

Сподобалося. Що ще приємніше - це фактично перше знайомство з корейською літературою. Біографія Кім Чен Іра - це. звісно, окрема історія, як забористі бездарні 'Бруски' Панфьорова - це щось більше, ніж просто соцреалістичне радянське сміття, а вже, радше, явище, яке вимагає окремого підходу.
Корейська літературна манера нагадує японську, хоча в ній і нема тієï характерноï концентраціï на одному квадратному метрі світу, яку весь час зустрічаєш у японців - від соліптичного Кавабати до ніби куди більш відкритого Місіми.
Твори різні. Менш іншопланетні, напевно, ніж у японській літературі минулого століття, проте й більш самобутні і національні, ніж це можна побачити в сучасній японській прозі.
Тематика найрізноманітніша - від побутових, любовних, історичних історій (цікаво, що 'Сакме и Чами' - ще одна версія китайськоï легенди, перший варіант якоï я прочитав у японця Іноуе) до справжніх фантасмагорій (скажімо, 'Крылья' Лі Санга про химерне життя якогось мужика, який майже не виходить з будинку і цілими днями спить, хоча в сусідній кімнаті мешкає дружина і часто збираються галасливі компанії)
Як я уже сказав, твори сучасних прозаїків виявилися на диво незакаламученими 'світовою культурою', і друга частина - новітня проза кореï - здалася навіть цікавішою, ніж твори початку XX ст.