5

Така світла-світла книга.
Яка, як виявилось, не є приторною. А можливо і є. Напевно, вона створена лише для певних моментів. Коли зовсім сіро і хочеться Весни
Головна героїня чимось нагадує мене, напевно, для кожного так.
З першої сторінки вона мені набридла. Тому що ну як так багато можна балакати?! Це ж просто вуха не витримують)
А потім припала до душі щирість Енн. Її безтурботність та прагнення навчитись.
Ось такі люди - світлі.
А ще на довго запам'ятаються стосунки між Енн та Метью. Хоч такі чоловіки мені не зовсім до вподоби, але в житті кожної дівчинки має бути хтось подібний.
А ще (ось чому я нагадую самій собі Енн) такі книги потрібне лише дарувати)