5

Ох, дуже важко читати про війну. Завжди було важко, а зараз - майже неможливо.
Але треба. Треба читати про хлопців, які до останнього подиху, до останньої краплі крові стояли за безцінний скарб свій, за Батьківщину. Про героїв, яких боялися. Про народ, що навіть умираючи, наводить жах на своїх убивць.
І про дівчат треба читати, таких, як Олеся і Христя, які прощають або страшно мстяться.
І про дезертирів, і поліцаїв, з яких потім виходили найлютіші, найвідважніші партизани.
Про кров, і рани, і несправедливість, і непотрібність воєн, у яких немає переможців і переможених, а є тільки загиблі і ті, що вижили.