4

Найперше - книга зовсім не про любов (і так я пояснював всім коли називав її назву).

Я її прочитав і ніби побував в Бразилії по-справжньому, а саме в Пантаналі. Взагалі це надзвичайно велика і заболочена місцевість. Тут мешкає дуже мало людей і немає міст чи селищ. Значну кількість року майже вся його територія знаходиться під водою - бо настає сезон дощів і розливаються річки, водойми; до того ж з гір які його оточують з різних сторін несуться також потоки води. Панталан має величезну, одну з найбільших в світі кількість тварин і птахів на своїх територіях, тут все аж кишить. Перевага його перед Амазонією в тому, що тут не такий густий тропічний ліс і турист може набагато більше побачити. Транспантанейра - недобудована дорога через Панталан. Я познайомився з кайманами - це такі крокодили яких там дуже багато, людей вони не чіпають якщо ті їх не чіпають. Ловив піраній на нарізане м"ясо... моя подорож була чудовою.

Мені сподобалась манера Кідрука - сучасна, але в межах пристойності. Часто написане викликало усмішку. Найголовніша перевага це реалістичність - він писав про те, що за його словами справді з ним було - і це круто, навіть коли справи ішли не яскраво і висвістлювали автора не з кращого боку. Перші сторінок 100 були дуже цікаві, а далі чомусь стало трохи нудніше і тому книга читалась десь 2 місяці. В 2-х хеппі-ендах я нічого цікавого не знайшов, хоча ідея зарахована. Повиписував багацько цитат.