4.5

Є книжки для вдумливого читання, є для того щоб підштовхнути до чогось, є пусті, абсурдні, смішні, а є книжки, які читаєш і майже в кожному герої когось пізнаєш. Начеб-то автор озирнувся навколо себе й кожного змалював словом.

Gallus domesticus. Таких дівчат як героїні повнісінько приїжджає підкорювати столицю, тих які вчились аби як, розуму так собі. Та й від життя начеб-то небагато хочуть. Цікаво спостерігати за людьми які оточують Капітоліну. Сподобався своєї правдивістю момент в підземному переході (так-так у нас люди не розуміють альтруїзму)
Canis lupys famialaris. Думаю той хто хоч раз стикався з біганням державним установами зустрічав таку собі Ельвіру Володимирівну. Яка й готова вам допомогти, але якщо це дійсно вам потрібно і якщо вона звичайно не буде заклопотана іншими справами. Мене завше вражає як робітники державних установ можуть своє постаттю, поглядом, декількома словами показати свою значущість і зверхзаклопотаніть.
Aurelia aurita. Тепер ми з вами завітаємо до лікарняної установи, такої звичайнісінької районної поліклініки.

"…вони мені однаково не допоможуть, тільки гроші здеруть. І мені не шкода грошей, я заплачу, але вони не допоможуть. Поглянь на них: ці дві жінки не люблять людей. І ті, що не люблять, не можуть допомогти в принципі, навіть якби раптом з якогось дива захотіли"

Терпіти не можу дільничних терапевтів, не виключаю, що серед них є гарні лікарі, але по більшості, то невдахи.
Rattus norvegicus. Наскільки деякі люди подібні до тварин, і як іноді тварини можуть для одинокої людини стати більше ніж оточуючі люди.
Corvus Corax

"Осінь – пора старих фотографій"

Оповідання, яке нагадує мені осінній парк, грає музика на баяні, і люди похилого віку: чоловіки в піджачках з орденами і медалями на грудях, жінки – з гасовими хусточками на шиях, з гарними зачісками і підмальованими губами танцюють під віденський вальс. Напрочуд красива історія.
Limax maximus. Що спільного між чоловічою зрадою і слимаками. Й те, й те огидне і слизьке, й так не хочеться в цьому виборсатися.
Sus domestica Як за часту нам хочеться зрівнятися з тими хто нас оточує, хоча можливо не ми не гідні з ним спілкування, а вони, бо вони бачать тільки зовнішній фасад, і надають перевагу зовсім іншим речам ніж ми.
Lepus europaepus. Герої цього оповідання зустрічаються нам кожного дня. Кожен з нас проходить біля яток, за якими стоять такі продав чині як Гальшка, й тих водіїв Іванів, ми бачимо кожного дня по декілька раз. Тільки ми не звертаємо на них уваги, як і вони на нас. Але в кожного з них теж є свої тайни, мрії та сподівання.
Puma concolor. Кожна людина мріє зустріти того єдиного з ким можна прожити усе життя. Але зачасту ми навіть самі не уявляємо чого ми насправді хочемо. І можливо якщо, до того що в нас є додати три дні насолоди, то можна буде потім цілий рік насолоджуватися самотою.
Thysania agrippina Ну от чому нахабним завше везе більше, ніж скромним дівчатам (жінкам). Чому до того кого моляться не звертає уваги на молящихся, а та яка не перед чим не зупиниться у своїй меті, навіть ніколи у нього нічого не просила. Невже краще просто злетіти метеликом до Святих небес, ніж спробуваним на землі жіночого щастя. А ідея з метеликами до свят мені дуже сподобалась.