4.5 Велика радість – у малому

Невелике оповідання, наповнене якимось таким сонливим відчуттям смутку і ароматом скошеної трави - «запах скошеної трави – один з найкращих серед усіх можливих.»
І ще ароматом кульбабок. Теж скошених. Бур‘ян, та ще й який, але чомусь всі люблять ці невибагливі, прості квіти, що схожі на маленькі сонечка. Мабуть, за це і люблять.
І якщо Бредбері прославив кульбабки вином, то Вдовиченко заінтригувала медом. Жовтим, тягучим, з відтінком гіркоти. Пляцок на тісті з медом із кульбабок. Треба заґуґлити.

А взагалі це оповідання про життя. Як треба виіти йому радіти. І в шістнадцять, і в дев‘яносто. І навіть на лікарняному ліжку.
« За будь-яких обставин знайдуться прекрасні моменти. Вміти б побачити.»

Небольшой рассказ, наполненный каким-то таким сонливым чувством печали и ароматом скошенной травы - «запах скошенной травы – один из лучших из всех возможных.»
И еще ароматом одуванчиков. Тоже скошенных. Сорняк, да ещё какой, но почему-то все любят эти неприхотливые, простые цветы, похожие на маленькие солнышки. Наверное, за это и любят.
И если Брэдбери прославил одуванчики вином, то Вдовиченко заинтриговала мёдом. Желтым, тягучим, с оттенком горечи. Пирог на тесте с медом из одуванчиков. Надо загуглить.
А вообще это рассказ о жизни. Как надо уметь ей радоваться. И в шестнадцать, и в девяносто. И даже на больничной койке.
« В любых обстоятельствах найдутся прекрасные моменты. Уметь бы увидеть.»