5

Я все ніяк не міг визначитися, подобається мені Апдайк, чи ні. Дуже вже нерівними здавалися його твори (останній – «Ярмарка в богодельне» якраз сподобалося, що й спонукало до подальшого знайомства з його творчістю), аж поки до рук не потрапила ця збірка. На такому широкому масиві з такою кількістю перекладачів (їх біля 10) картина прояснилася: справа, власне, не стільки в самому Апдайку, скільки у перекладачах. Апдайк пише складною, образною мовою з несподіваними порівняннями і спостереженнями, які, очевидно, не всім виявляються по зубах. Тому і враження від різних перекладених творів таке не рівне. У збірці теж є кілька оповідань, в яких відчувається, наскільки важко, зі скрипом вдається перекладачу знайти правильну інтонацію і стиль. Та, на щастя, переважній більшості з них вдалося успішно справитися з завданням.
Заодно, завдяки вступній статті Аствацатурова – статті загалом зарозумілій і нав'язливій в інтерпретаціях творчості Апдайка – прояснилася і ситуація з творчою манерою письменника. Я завжди шукав, як точніше пояснити, що виділяє Апдайка поміж інших письменників. Як виявилося, він з самого початку ставив собі завдаття зберегти класичні прийоми літератури, не відмовляючися одночасно від сучасних літературних віянь. Скажу, що це йому цілком вдалося.

Основна маса оповідань в тій чи інший мірі несе автобіографічне навантаження. Якщо Апдайк і не звертається буквально до того, що відбулося саме з ним, то принаймні щедро черпає деталі сюжету і образів з власного досвіду. Тут багато посилань на його рідне місто, на родинні стосунки, місцем дії кількох оповідань є Гарвард – там навчався і сам Апдайк. Звісно, простежується і прихильність до певних тем – наприклад, шлюб з майже обов'язковим адюльтером. Або фірмове (як в «Кентаврі») переплетення міфу та реальності. Найбільш характерний приклад – «Четыре стороны медали», осучаснена, але по-апдайківські осучаснена легенда про Тристана й Ізольду.

Ще однією характерною особливістю Апдайка і ознакою його неабиякої художньої майстерності є вміння фінальною фразою об'єднати хаотичне нагромадження сюжетних подій. Яскравий приклад – «Лучший час его жизни». Хороший урок для всіх сучасних майстрів атмосферної егобелетристичної прози, в якій багато фактів з життя, але мало вміння об'єднати це у висновки, цінні не тільки для автора.

Якщо підсумувати, збірка якісна, Апдайк (до зустрічі з черговим хреновим перекладом) знову стає автором, який мені подобається.

бкврм