5 Роман трохи пропагандистський

Окремим повним першим виданням роман вийшов у 1933 році. В основу лягли враження, отримані автором під час довгих важких років його перебування в Сибірі. Особливо враження, які пов'язані з подорожами на Ни́жню Тунгу́ску — річку в Росії, в Іркутській області і Красноярському краю. Над романом-епопеєю Шишков працював з перервами більше 12-ти років, Горькому він писав про це в листі 20.04.1926 року, що з 1920 пише "Угрюм-ріку".
Цитую слова Шишкова, який сам відповів на питання, яка ідея його роману, 07.11.1933 в  щоденній газеті "Літературний Ленінград" : «Головна тема роману, так би мовити, генеральний центр його, біля якого крутяться орбіти доль багатьох героїв — це капітал зі всім його специфічним запахом і негативними сторонами. Він росте вглиб, вгору, у всі сторони, розвивається, міцніє і, досягнувши точки могутності, руйнується».
Дійсно, головна тема — становлення, розвиток і занепад російського капіталізму, які показані автором на прикладі долі трьох поколінь сім'ї підприємців, купців Сибіру — Громових.
Ви скажете: "Боже як це нудно", а я вам відповім: "Аніскілечки". Бо у Шишкова економічні і промислові моменти (наради купців, золотокопні копальні в Сибірі) перемішуються описами звичаїв сибіряків, тунгусів, петербурзців, смішними сценами, колоритними героями (черкес Ібрагім-огли, американець містер Кук, старці Назарій і Ананій, Ілля Сохатих, отець Іпат), описами сибірської природи, тайги, душевними перипетіями Прохора, Анфіси, Ніни, Протасова, замальовками різноманітних застіль, веселощів, недорозгаданим вбивством (хто вбив Анфісу — ми дізнаємось в останніх частинах, і то, тільки натяками і не до кінця, а хто батько Анфіси — в останній 8-й частині). Тому роман-епопея дуже насичений. В кінці (останні речення) я навіть розплакалася — настільки життєвою, веселою і сумною здалася мені доля Прохора.
Під час написання роману є дані, які вказують, що Шишков вивчав наукові праці по психіатрії, по історії робочого руху, економіці й промисловості Сибіру.
Рекомендую записувати імена героїв (роман великий, у мене 1007 с.) і користуватися інтернет-словником, щоб шукати значення невідомих слів, а їх, повірте мені, у романі буде багато. Ледь не кожну другу-третю сторінку я гуглила (користувалася онлайн-словником). У книзі багато сибірських діалектів, іноземних слів (найчастіше, французькі та німецькі), інші обласні діалекти, мова черкеса й американця написана з акцентом, з помилками (так, як вони і могли говорити, бо не є чистими носіями російської мови).
У Шишкова приємний, легкий, живий, виразний стиль, колоритний, якісний, яскраво передає етнографію, мову, дух народу, видно, що описано місця з любов'ю. І не дивно, адже за даними шишковознавців, він провів 15 років експедицій по сибірським рікам. Книгу читала десь два тижні.
Роман розвивається поступово, показує нам Прохора від 17-річного юнака до багатого 33-річного комерсанта з досвідом.
Є елементи символізму: читаючи епізоди, часто думала — це реалість, метафора, сон чи Шишков хоче мене обіграти? Наприклад, сцени із Синильгою чи з отцем Олександром, ламою і Прохором чи з вовком у другому томі? Доводилося перечитувати такі епізоди по кілька разів. Зустрічаються люди різних прошарків: купці, духовенство, бідняки, робітники золокопних копалень, інтелігенція, військові, революціонери.
Не сприймайте все на віру, оскільки в деякому сенсі роман трохи пропагандистський: він веде вас за ручку і каже: "Це зло, а це добро". Уважно це розрізняйте й абстрагуйтеся.
Головний герой Прохор Громов — юнак, який у першому томі хоче добитися успіху самостійно, бути на вершині. Він бачить, як його батько Петро став несподівано багатим тільки через те, що дід Прохора — Данило перед смертю відкрив Петру, де заховане награбоване добро. З недосвідченого юнака, разом з вірним Ібрагімом, Прохор починає самостійно робити кроки в комерційній справі. Але Прохор не збагачується духовно: він накоплює зв'язки, капітали, в душі — черствий і в кінці книги зізнається, що ненавидить людей, використовує їх тільки зі своєю користю, а друзів немає, до всіх відноситься з недовірою.
Рекомендувати книгу всім не можу. Вона тільки для дорослих читачів з добре розвиненим критичним мисленням і здатністю відкидати пропагандистські доктрини початку 20 століття, підійдіть до читання грамотно.