5 І сумно, і страшно читати

Антиутопія американського письменника-фантаста, перший твір, прочитаний мною у Бредбері, дуже швидко читається.

На мою думку, кінцівка - спосіб показати, що це надія на побудову кращого суспільства (без війни, довгих рекламних бордів, з тим, що люди читатимуть книги і будуть самі контролювати своє споживання інформації, а не алгоритми і масовість культури будуть нам підсувати те, що споживають інші). На жаль, як бачимо, це утопія. Рівень читання в Україні катастрофічно впав, нас оточує величезна реклама всюди - маленькі тексти, які ми проглядаємо очима, короткі заголовки новин в інтернеті, реклама, яку нам підкидає ютуб, гугл, вайбер та ін. Тексти скорочені, мислення стало кліпове (яскравий приклад - поява тікток - короткі кліпові відео. Алгоритми на це і розраховані, що ви там сидітимете довше), стали популярні короткі перекази текстів (де пише, скільки хвилин ви потратите на прочитання оригіналу і скільки на переказ). Війна продовжується. Техніка вдосконалюється і ми, як у книзі Бредбері, оточуємо себе всілякими роботами, довгими екранами... Стали популярні різні коуч-тренінги, книги, де вас вчать простих речей або де вам продають повітря: як навчитися жити повільно в цьому швидкому світі, правила слов-лівінг, турбота про ментальне здоров'я, як правильно відпочивати і т.д. Особливо гостро передбачення Бредбері відчуваються зараз у 21 столітті. Книга показує наш сучасний світ.

Держава стоїть на порозі ядерної війни із сусідами, суспільство загрузло у надмірному споживанні та порожніх розвагах, а книги заборонені. Щоб бути щасливими, треба всім бути однаковими; знання ж, почерпнуті з книг, вчать робити висновки і робити узагальнення, що неминуче призводить до меланхолії та невдоволення.  Будинки будуються з вогнетривких матеріалів, — але є пожежники. Тепер це офіційні цензори, судді та виконавці вироків: вони відстежують та спалюють підпільні бібліотеки, а власників заарештовують або відправляють до божевільні.

Образ паперу, що горить, символізує більше, ніж знищення знань: не бажаючи справлятися з проблемами, люди випалюють їх з пам'яті — особистої та культурної.

Роман «451° за Фаренгейтом», за словами  автора, створювався як відвертий заклик до боротьби проти будь-яких форм тиранії та цензури у всьому світі, чи то фашистська Німеччина, Радянський Союз чи США в період маккартизму. Але не меншу небезпеку автор бачив у суспільстві споживання, де обмеження свобод відбувається внаслідок одурманювання розуму нескінченними розвагами.