5

Ох... Такий фінал... Трагічний, що навіть мову відібрало. Ну, але потрібно зібратися. Сльозки витерли, видихнули, поїхали.
Чесно кажучи, я очікувала, що буде важко продиратися через ті подільські діалектизми, що буде нудно і нецікаво. Ну от, нудно не було, книжка прочиталася буквально за два дні. Діалектизми були, але куди там Свидницькому до, скажімо, Стефаника :)
Це дійсно сімейна хроніка про родину старосвітського священика отця Гервасія Люборацького. У нього є хата, дружина, трое доньок, добрих і роботящих, та син Антосьо. Письменник слідкує за долею дітей, описуючи попутно селянський побут, світосприйняття, проблеми, які турбують жителів маленького селища.
Сам о.Гервасій досить рано помер, погнавшись за зайцем та скупавшись в ополонці, а у дітей його доля склалася по різному, та у всіх - нещасливо.
Старша - Мася - відвернулася від своєї сім`ї, громади, віри, запаніла, загордувала і врешті-решт сама себе зарізала позиченим в якогось солдата ножем
Середня - Орися - диво-дівчина, красива, слухняна, весела, хазяйновита, загинула від руки власного чоловіка-попа, за якого її присилувала вийти мати.
Молодша - Текля - бувши весь час коло матері, змушена була піти з нею до монастиря, коли їх вигнали з хати, та так там і залишилася, не схотівши повертатися у цей жорстокий і несправедливий світ.
Мати - помирає у корчмі, розказуючи однокласникові свого сина, вже панотцеві, про долю своїх дітей, і закопано її під жидівською корчмою.
Найбільше уваги приділено Антосю. Слідкуючи за його долею, ми побачимо безлад та жорстокість, які панували в школах та семінаріях. Цей образ взагалі якийсь суперечливий: то радуєшся за нього, то по голові хочеш стукнути, то співчуваєш, то розумієш, то віриш, то не віриш. То він хороша людина, то- погана. Але... Все-таки хороша. І так його жаль, хто знає, як би склалася його доля, якби не всюдисущі хабарники, родинні зв`язки, "свої люди" та донощики.
Загалом, після прочитання складається цілком реальна картина тогочасного світу. Жорстока епоха. Але, здається, майже нічого не змінилося. Хіба що набуло якоїсь нової форми