4 А виявилось все не так

Взагалі, я намагаюсь уникати теми янголів в літературі. А тут піддалася вмовлянням подруги і прочитала...

І де ж янголи? Істоти, що в образі янголів падають з неба - то уже не янголи, бо ж їх мали вигнати з Раю. 13 дітей у монастирі, то також цікаве число, бо його ще називають "чортовою дюжиною". Та й те, що відбувається у старому монастирі за присутності янгола більше скидається на якийсь диявольський план. І от якщо б авторка не називала цих створінь янголами, можливо, мені б сподобалось більше, але не факт.

Що ж до самого сюжету, то він дійсно розтягнутий. Усі ті дивні діалоги між дітьми, абсолютне несприйняття Ніни усіма оточуючими, окрім хіба старої жіночки з міста, опікунка, яка навіть не знає, де у них аптечка - усе це здається великим перебільшенням. Сюжет тримали докупи надто тонкі ниточки, бо часом нам давали якісь докази того, що думати треба саме так, а інколи треба було просто повірити думкам дівчинки, які нічим не підтверджувались.

Перші дві, коли періодично з'являлись уривки подорожі зі Славеком, тримали мою увагу. Далі ж книга змогла мене зацікавити лише в останній чверті. А всі ті гвинтівки, що те й діло почали стріляти під кінець книги, у самому сюжеті розвішені доволі нудно та нецікаво, тож коли ці події виявляються важливими - це шокує ніби справжній рояль у кущах.

Зазвичай, коли книга мені сподобалась, я одразу хочу читати продовження. Тут же такого не сталось...