4

Флешмоб 2013
1/12
Ця книжка - моє перше знайомство з сучасною українською літературою… Хоча ні, я все ж таки помилилася назвавши цей твір книгою, тому що для мене це більше схоже на щоденник. «Реквієм для листопаду» - це товстенький зошит в якому зібрані різні події, різні думки, різні спогади.

Мені завжди було цікаво, як це бути іншою людиною, адже нас оточують мільярди людей, а в кожної людини є своє життя, своя доля, свої примхи та забаганки. Люди навколо такі різні і такі цікаві! Іноді мені хочеться відчути себе іншою людиною, прожити один день у чиємусь тілі, одночасно бути собою, та водночас не бути. Можна сказати, що мені це вдалося за допомогою Дарини та її товстенького зошита, в якому вони зберігає найпотаємніші свої думки про світ, який її оточує, про людей та тварин, які знаходяться поряд, про різні життєві ситуації, які відбуваються, або колись відбулися з нею. Багато з її думок дуже близькі мені, дуже рідні і взагалі, як мені здається, кожен читач її щоденника знайде у Дарині щось своє, адже, не дивлячись на відмінності між людьми, між нами є дуже багато спільного. В нас одні й ті ж самі страхи, одні й ті ж самі розуміння того, що є приємним, а що ні, в кожного з нас на різному етапі життя виникають однакові думки про смерть, про життя, про кохання та про світ взагалі. І це трохи дивно. Дивно зустрічати свої думки на сторінках щоденника іншої людини, адже розумієш, що міг би написана те ж саме, можливо навіть тими ж словами, але не ти їх написав, і це дивно.

Щоденник Дарини спокійний, по-осінньому меланхолічний, у ньому немає послідовності, адже про яку послідовність може йти мова, коли за одним спогадом виринають інші, більш давні та більш глибокі. Читаючи його, я ніби серфінгувала у вирі думок та образів.

«Реквієм для листопаду» - це дуже особливий твір, хоча мені все ще важко називати його так.