3

Гм.. гм..

Коли я починала читати цю довгу книжку, то спершу переглянула людські рецензії. І було щиро обурена: яяаак?? таке кажуууть? книжка "така собі"?
в Ліни Костенкооо?

Мого ентузіазму стачило не надовго. Вже після того, як я зрозуміла, що сюжету не буде і цей потік свідомости (наскрізь самашедшої) буде тягтися ще довго.
Місцями дуже цікаво і гостро. Я взнавала Костенко у влучних фразах, думках і засобах.

А часом відверто нудилася.
Може біда в тому, що ми розучилися читати довгі романи-хроніки?
Костенко не з тих, що мусить підстроюватися до читача, тому написано саме так, а не інакше.

Людя…