5

Хто вони – українські бунтарки кінця 19-початку 20 століття? Як і чим вони жили? Як мислили? У що вірили й за що боролися? Відповіді на ці питання заховано на сторінках цієї неймовірної книги.

Отже, у «Бунтарках…» зібрано 12 есеїв про модерних жінок, які фактично були засновницями фемінізму на теренах України. Багатьох з них ви знаєте, чи, принаймні, чули про них. Але є й такі, з якими особисто я лише тепер познайомилася.

Героїнями есеїв стали:
Марко Вовчок
Олена Пчілка
Наталія Кобринська, чия непрочитаність творчості «боляче вдарила по українській культурі», а її діяльність як активної феміністки, громадської діячки, видавчині й публіцистки неоціненна.
Уляна Кравченко (Юлія Шнайдер), яка у своєму художньому тексті окреслила те, що століттями пізніше стане темою теоретичних роздумів дослідниць-феміністок: «просторова сатисфакція не є нейтральною, поділ простору є принципово гендерованим».
Ольга Кобилянська та її «споглядальний фемінізм»
Грицько Григоренко (Олександра Судовщикова-Косач), подруга Лесі Українки й дружина її брата Михайла. Вона взагалі допомагала розвинутися укр.фемінізму юридично, брала участь в обговоренні конституції 1905-1906 рр., де звернула увагу на те, що про жінок взагалі ніде нічого не говориться.
Людмила Старицька, донька й співавторка драматурга М.Старицького.
Леся Українка
Наталія Романович-Ткаченко
Надія Суровцова, українська громадська діячка, журналістка, авторка мемуарів. Жінка, що пройшла всі кола пекла, провівши на засланнях і в тюрмах 29 років.
Ірина Вільде
Софія Яблонська

В есеях не просто розкрито життєвий та творчий шлях цих жінок, тут все набагато глибше, бо в їхніх долях, їхніх творах заховано перші зерна уваги до «жіночих» питань: приватний внутрішній та суспільний зовнішній простори, залежність/незалежність від чоловіків, протиставлення жінок різних соціальних станів, відсутність жіночої приватності в родинному просторі (приватного всередині приватного), творча реалізація і, звичайно, шлюб та материнство. Відповіді вони шукали в своїх творах, в публцистиці, зокрема, на сторінках альманаху «Перший вінок» (який об’єднував багатьох з них), а для когось – сам життєвий шлях став полем боротьби за свої права.

Вони – бунтарки, але їхня філософія не лише феміністична, а й суспільна. Їхнє бунтарство - це завжди про усвідомлений вибір, а не про нав’язувані суспільством ролі. Вони – бунтарки, яким ми, сучасні українки, не в останню чергу завдячуємо своєю волею й незалежністю.