Есхіл (525-456 роки до нашої ери)

Есхіл народився 525-го року до нашої ери у містечку Елевсина поблизу Афін в аристократичній родині. Час його життя збігається з епохою греко-римських війн і зміцнення в Афінах демократичного ладу. Як гопліт (важко озброєний вояк-піхотинець), Есхіл брав участь у боях за щастя й волю батьківщини, проти перських загарбників. Цікаво, що головною справою свого життя Есхіл уважав саме військове мистецтво і цінував бойові заслуги більше, ніж поетичні перемоги.
Йому приписують від 72 до 90 п'єс, із них повністю до нас дійшло 7 ("Перси", "Семеро проти Фів", трилогія "Орестея" ("Агамемнон", "Хоефори", "Евменіди"), "Прохачки" і "Прометей закутий"). Есхіл дебютував у поетичних змаганнях 25-річним юнаком, а першу перемогу здобув лише через 16 років (484 рік до нашої ери). Загалом 13-ть разів ставав переможцем у демократичних змаганнях, і його п'єси отримали виключне право на повторні постановки.
На схилі життя Есхіл переїхав до Сицилії, де й помер 456-ого року до нашої ери у місті Геле. Могила драматурга збереглася донині. На ній - власна Есхілова епітафія:

Мужність його пам'ятають марафонська діброва та плем'я
Довговолосих мідян, що в битві пізнали його.

"ПРОМЕТЕЙ ЗАКУТИЙ"

Всесвітньовідомою є трагедія Есхіла "Прометей закутий", у якій він увічнив образ титана Прометея - тираноненависника, борця за свободу, щастя і культуру людства. Бажаючи врятувати людський рід від загибелі, Прометей викрав у Зевса вогонь і передав його людям. Він навчив їх будувати житло й кораблі, припускати тварин, розпізнавати лікарські рослини; виклав їм науку чисел і грамоту, наділив людей свідомістю і пам'яттю. За це Зевс жорстоко покарав титана. Та Прометей не скорився.
Образ Прометея - це символ героїчного служіння людям і мужнього страждання заради їхнього щастя.
Вплив Есхіла на всю наступну світову літературу величезний. Особливо приваблював поетів усіх епох і напрямів образ Прометея, який знаходимо у творах майже всіх уславлених поетів 17-го-19-го століття Кальдерона, Вольтера, Гете, Шеллі, Байрона та інших. Використали образ Прометея у своїй творчості й українські письменники, зокрема Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Андрій Малишко. Великий вплив мала творчість Есхіла і на композиторів: Тіста, Вагнера, Скрябіна, Танєєва та інших.
Прометей відкриває галерею так званих "вічних образів", до яких постійно звертатиметься людство.

"Вічні образи" - це визначні художні образи світової літератури, які мають величезне пізнавальне, виховне й естетичне значення для багатъох поколінь читачів. За своїм художнім узагальненням вони виходять за рамки конкретного твору і переходять в інші твори.
Наприклад, це образ Прометея,який з'явився кілька тисячоліть тому в народній творчості. Потім про Прометея пише Гесіод (7-е століття до нашої ери), далі його образ з'являється у драматичній трилогії Есхіла (5-е століття до нашої ери). Крім того, про волелюбного героя існували легенди у народностей Кавказу.

Трагедія (від грецького дослівно пісня цапа) - драматичний твір, який грунтується на гострому непримиренному життєвому конфлікті особистості. Конфлікт трагедії має глибокий філософський зміст, є дуже актуальним як у політичному, соціальному, так і в особистісному планах. Сюжет трагедії відзначається високим напруженням, зумовленим переживаннями героїв. Трагедія часто закінчується загибеллю головного героя...

У 80-их роках у фізико-математичному науково-популярному журналі "Квант" була дуже цікава та й гостра цитата: "Математику будуть вивчати тоді, - коли Есхіла забудуть. Тому що філологічні ідеї вмирають, а математичні ідеї - ні!"

Ну, не знаю...