5 - Тисе, ніхто нікому взагалі не довіряє, це - справа, діло, бізнес, як кажуть американці. Нас триматиме разом спільний інтерес і благоговіння перед нашою святою книгою... ⠀ - Якою це? - не зрозумів Тис. ⠀ - Кримінальним кодексом.

Любка знову підкорив мене, уже вдруге. Влучно, злагоджено, дотепно та ідеально сатирично.
⠀
Книга, з якої можна було би посміятися, якби не хотілося плакати. Власне, сміятися виходило часто (найбільше мене підкорили чарочки з гербом України з одної сторони й зірочками Євросоюзу з іншої, а також акваріум з квашеними помідорчиками), а плакати від того, що описане в книзі - це гіперболізоване зображення нашої з вами дійсності.
⠀
"Карбід" написаний невдовзі після Євромайдану, у ньому рефреном звучить тема євроінтеграції, але як сатирично прописана! Взагалі Любка майстерно стібеться над корумпованістю, бажанням поживитися, контрабандними схемами і прагненням будь-яким шляхом потрапити до омріяного Євросоюзу, хай навіть нелегально.
⠀
Певно, що "Карбід" - алюзія на "Кандід або Оптимізм" Вольтера (зрештою, автор сам згадує цей твір у тексті, підштовхуючи у потрібному напрямку). Назви розділів дуже схожі на донкіхотовські, а повна назва роману - "Карбід або Неймовірні трагікомічні пригоди однієї шляхетної людини і цілої зграї мерзотників, які дерлися через кордон водою, небом і суходолом, аж змусили героя опинитися підземному царстві тіней". Це
також є ключами до прочитання.
⠀
Читайте у "Карбіді" про те, як "Тис був щасливий, адже доля дала йому шанс. Хтось міг би й справді повірити в правду його дружини: чоловік уночі йшов з генделика безбожно п'яний, не побачив відкритий люк, упав у нього і з головою скупався в гівні, помиях та інших відходах. Так, це була правда, але тільки зовнішній її бік.
Бо внутрішній був відомий лише Тисові: він, може, й упав у нечистоти, але завдяки цьому в його голові промайнула ідея, що наповнила життя сенсом", а я пішла далі любити Любку (фаворитна тавтологія!)