5

Є книжки, які все життя будуть пам'ятатися. І до них захочеться повертатися не один раз. У мене є 4 такі.

Та зараз розповім про «Мальви» Романа Іваничука.
Тяга до історичних романів у мене передалася від тата. Він перфектно знає все про козаків і цінує козацький дух, який є з діда-прадіда у його роду.

Дії відбуваються на території Криму (м. Кафа - Феодосія теперішня), у Стамбулі, ретроспективи - в Україні. Татари, турки, українціі... Конфлікт двох релігій (Марія не може потоптати православного хрестика на вимогу дервіша, та змушена робити свою донечку мусульманкою - дорога ж ціна збереження життя)); Проблема втрати генетичного коду (і де поділася тяга до рідних коренів у яничара Аліма-Андрія?)... Кохання таке дивне і чуже (обрізати пасмо волосся коханій дівчині — троха дивнуватий вияв симпатії, чи не так?; вгадується думка про те, що останнє кохання важливше за перше).

Гостра книжка — без прикрас. Ніхто з персонажів не ідеальний, чітко не розмежоване добро і зло. Хтось хапається за життя будь яким чином. А хтось не бачить сенсу жити без чести.

І є дівчинка Мальва, з власне українським гарним ім'ям. Сумний символ України — квіточки, які пересіялись у чужину і залишилися живими, хоча не такими міцними та барвистими. Бо таке ми пристосуваньке поріддя... От і Мальва-Сломія залишилася живою, та без українського стержня, яким ще так пишалися її батьки.