4

Приємно повертатись у знайомі місця.
Особливо якщо це букіністична книгарня в Шотландії.

Коли я прочитала «Щоденник книгаря», то так і не зрозуміла, чи формат щоденника мені сподобався. Проте як тільки побачила анонс ще одної книги Байзелла, то будь-які сумніви розвіялись. Я знову хотіла зануритись на ще один рік в непросте життя книгаря, «поваритись» у цьому бульйоні з вживаних видань, непередбачуваних клієнтів, зустріти (хоч і на сторінках книги) старих друзів, які заходять до крамнички. Відчути кожен момент, розв’язати з автором всі проблеми буденності.

Вкотре переконалась, що бути книгарем – це не робота, а стиль життя.

Мало працювати по змінах, з 9:00 до 18:00, цим потрібно жити цілодобово. Оглядати старі книгозбірні, вміти шукати серед сотень (іноді й тисяч) книг вартісні примірники, домовлятись з власниками за вигідну ціну. Возити ящиками книжки туди-сюди. Терпіти набридливих недоклієнтів, які вважають, що ти їм щось винен. І книга за 3 фунти – це дорого. Вміти зробити знижку, яка не дасть знищити твій бізнес. Розставляти книги там, де вони мали б бути. Розумітись з складними співробітниками. Готуватись до фестивалів днями й ночами. Боротись з Amazon та іншими книжковими монополістами. Щиро вірити, що завтра для книгарні таки настане.

Рекомендую знайти у ФБ сторінку The Bookshop та на YouTube канал Shaun Bythell, аби побачити, чим же живе букіністична книгарня Байзелла сьогодні. Я справді «залипла» на відео, бо було цікаво впізнати уже знайомих героїв книги, почути їхні реалі голоси, побачити всередині саму книгарню. А ці дотепні дописи автора на сторінці у ФБ. Книжку дочитала, а соцмережі книгарні продовжують її і досі. Ну кайф!