Больше рецензий

15 декабря 2020 г. 19:21

487

2 Недомістика в недоанглії

[Родина паризького банкіра Габріеля Жерара переживає тяжкі часи. Габріель узяв позику в банку і тепер загруз у боргах. Родину може і хоче врятувати багатий бізнесмен Томас Браунінг. Ціна — рука молодшої дочки Рене. Дівчина не має вибору — мусить відповісти — «так». Утім, за два роки подружнього життя Рене вже майже готова визнати, що витягла щасливий квиток. Та ось спокійне і розмірене життя подружжя порушує візит зведеної сестри Томаса — Рейчел. Жінки подружилися — та за кілька днів Рейчел раптом зникла не попрощавшись. І Рене починають мучити кошмари. Ночами до неї уві сні приходять мертві наречені у вінчальних сукнях, із синцями на руках і ногах та слідами удушення на шиї. Всі вони просять Рене про порятунок і допомогу… Що коїлося в цьому будинку до появи Рейчел?]
Інтригуюча анотація, вірно? І я так подумала, коли побачила цю книгу в розділі «Містика. Жахи» у Книгарні Є.

Вже опісля я дізналася що в КСД – видавництві цього роману вказано, що це любовний роман. Але по анотації цього  і не скажеш. Тому я і ставилася до цієї книги, як до представника саме містики, і відгук буде базуватися на цьому.

Дії роману відбуваються у 19 ст., спочатку в Парижі, а потім в маєтку поблизу міста Челмсфорд, графство Ессекс. Тож логічно, що я розраховувала на містичну історію з нотками вікторіанської епохи. Та після прочитання вже 30 сторінок я зрозуміла, що всі мої очікування марні.

Книга написана дуже просто. Аж занадто. Практично відсутні описи, а якщо вони і є, то з мінімальною кількістю деталей.
Для прикладу: «Перед вечерею Рейчел розказувала багато цікавих історії зі свого життя, потім жінки ділилися своїми вподобаннями щодо книжок, письменників та художників»
А чому б не розповісти якусь загадкову історію? Чи хоча б  перерахувати митців, про яких вони так гарно бесідували…Тоді вже було б не так сухо.

Головна героїня…Окрема мука. Ми нічого не знаємо про Рене, окрім того що  дівчина отримала непогану освіту (вона з сестрою володіла чотирма мовами, читала Шекспіра в оригіналі та знала етику) та мала дружню родину ( в книзі вказано що з батьком вона мала хороші стосунки).

Рене хоче стати письменницею. Чому? Не питайте, інформації не має. Просто це її мрія життя і все. І так, роман вона не напише…
Рене з два роки проживання з чоловіком жодного разу не написала батькам. Тільки сестрі, де, цитата: «Як любляча донька, спитала про здоров’я батьків і сімейний добробут, але мета її листа була зовсім інша…»

Потім по сюжету ми дізнаємося що в сім’ї Рене, опісля її від’їзду були проблеми. Але героїня могла про них дізнатися, якби просто спілкувалася з батьками.
Ви мене спитаєте, а що зі снами, які бачить головна героїня? Чому вона бачить мертвих дівчат? І чому до неї ніхто не бачив ті сни?

Спойлер: ПАТАМУШТА
В неї дар і все. Про це нам не захотіли розписувати. Просто привиди до неї приходять уві сні, бо тільки Рене може їх звільнити.
Зате нам не забувають розписувати сцени сексу на 2-4 сторінки в стилі «Покарай мене Крістіан».

Про решту персонажів немає сенсу розписувати. Рейчел, сестра чоловіка Рене, про яку завбачливо нам повідомили в анотації теж картонна. А потім виявляється що вона і не Рейчел взагалі. І ми так і не дізнаємося хто вона була і на холеру приїздила в маєток.

Томас – чоловік Рене. Оце то кадр. Він злий маніяк. І все. Спитаєте чого? Бо сперма повільна і тому дітей у нього немає. А ще він хотів привернути батькову увагу і стати лідером. Оце блін реально пояснення…А чому ж він убиває? Бо так. Бо він злий. А ще він б’є себе батогом. Чого? А я хз. Певно щоб страшніше було. А ще він захищений древньою магією. Якою? Як теж не знаю. Але помирає він від кулі в голову (які перед тим на нього  не діяли) і потім його топлять привиди його жертв. Потім ми дізнаємося що насправді він був проооклятий. Бо він після того як вбив її, поховав не належним чином.

Блін, я наче треш вам переказую…
Після прочитання залишилося враження наче я їла бутрброд з кліше, щедро помазаний негарними описами...

Роман ніякий, персонажі картонні, головна інтрига загублена. І так, це переказ Синьої бороди, як я казала. Тільки гірше написаний.

Не витрачайте час на цю книгу, і раз на те пішло краще прочитайте оригінальну казку Шарля Перро - вона і написана звивистіше і часу на прочитання у вас займе менше.