0 Більше за очі знає лише серце, але його - не намалюєш

Володимир Яворівський занурить читача у повсякденне життя української художниці Катерини Білокур. Це час, коли вона пише свій автопортрет. Художниця не дивиться в дзеркало, вона змальовує себе зіткану з подій, що відбувались і викарбувались у пам’яті, з людей,що дорогі її серцю, з квітів і боротьби за свої картини. Вона в своїх очах відображає всю суміш переживань.
«Більше за очі знає лише серце, але його – не намалюєш»
Катерина Василівна жінка з села. Вона прийняла свою долю і не гнівалась на неї, хоч палко бажала бути просто жінкою-берегинею. Вона жінка – дівчинка, занурена у квіти і малювання, жінка ,що має свій безмежно романтичний і трагічний світ.
Зізінаюсь, у романі було багато тем, що розчулили. Люблю,коли життя геніїв описується душевно, просто,ніби живеш поряд з ними, відчуваєш усі переживання.
«…кожен з нас – то загадкова суміш усього,що пережив увесь народ, і всього, що пережили ми самі. Решта – вигадки про нас. Більш чи менш вірогідні, але вигадки»