5 Світ, як казка.

Кожного разу, читаючи книги, подібні цій, радію, що в нашій сучасній літературі є письменники, якими варто пишатися.
«Тіні» Марічки Крижанівської мене в полон взяли одразу. А як же інакше? Адже це не просто Тіні, це Тіні забутих предків, про фільм, який став гордістю і окрасою українського кінематографу.

Авторка взяла на себе сміливість розказати нам, як знімалась легендарна стрічка. Але не процес самих зйомок, а як спогади кілька десятиліть потому. Щось взяла з реальності, щось домислила, і, як на мене, вийшла чудова містична історія, приправлена гуцульським колоритом, небувалої краси природою, і легкою ноткою ностальгії.
Та ще й розбита на три пласти часу: сьогодення, 60-ті роки, коли знімали знамениту стрічку, прадавні часи.

Журналістка Олеся їде в Карпати, щоб зняти сюжет про легендарний фільм не менш легендарного Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». Разом з нею її вірний оператор, з яким вони давно вже спрацювались. З ним Олесі легко і просто, він вірний друг, на нього можна покластися, йому дівчина довіряє, як собі. Нічого не нагадує? Так, все йде до того, що на нас чекає ще одна любовна лінія, не тільки Марічка і Іван знайшли своє кохання на широкій полонині.
Олеся і Тарас теж полонилися магією гір і стародавньою легендою. Але про легенду їм тільки ще доведеться взнати, а кохання… Воно теж іще визріває, як добре вино.

Скоро, дуже скоро три історії зіллються в одну, і почнеться вже інша, найновіша, і, можливо,
в ній буде менше секретів, або не буде зовсім.
Але ж так не буває, еге ж?

Марічка Крижанівська написала неймовірний роман. Вона поєднала вимисел, реальність і давні легенди. Мандрівка в часі виявилася чудовою.
Так, найцікавіше було читати про Гука, якого всиновив Чугайстер, як він вплинув на долю красуні Марічки і легеня Івана. Якою драмою все це обернулося, описав М. Коцюбинський, а С. Параджанов зняв фільм.
Про зйомки фільму читати було ще захопливіше. Багато чого взнавала вперше. Зверталася до ґуґлу.
Це просто неймовірна історія. Вона заслуговує бути описаною в книжках.
Так, сучасність - то вже не так вишукано. Але тим не менше, доцільно. Бо Тіні - це не тільки минуле, тіні - це ми також.

Каждый раз, читая книги, подобные этой, радуюсь, что в нашей современной литературе есть писатели, которыми стоит гордиться.
«Тени» Маши Крыжановской меня в плен взяли сразу. А как же иначе? Ведь это не просто «i> Тени , это Тени забытых предков , это о фильме, который стал гордостью и украшением украинского кинематографа.

Автор взяла на себя смелость рассказать нам, как снималась легендарная лента. Но не процесс самих съемок, а как воспоминания, несколько десятилетий спустя. Что-то взяла из реальности, что-то додумала, и, на мой взгляд, получилась замечательная мистическая история, приправленная гуцульским колоритом, небывалой красоты природой, и легкой ноткой ностальгии.
Да еще и разбита на три пласта времени: настоящее, 60-е годы, когда снимали знаменитую ленту, древние времена.

Журналистка Олеся едет в Карпаты, чтобы снять сюжет о легендарном фильм не менее легендарного Сергея Параджанова - «Тени забытых предков». Вместе с ней её верный оператор, с которым они давно уже сработались. С ним Олесе легко и просто, он верный друг, на него можно положиться, ему девушка доверяет, как себе. Ничего не напоминает? Да, всё идет к тому, что нас ждет еще одна любовная линия, не только Маричка и Иван нашли свою любовь на широкой долине.
Олеся и Тарас тоже пленились магией гор и древней легендой. Но о легенде им только еще предстоит узнать, а любовь ... Она тоже еще вызревает, как хорошее вино.

Скоро, очень скоро три истории сольются в одну, и начнется уже другая, самая новая, и, возможно, в ней будет меньше секретов, или не будет вовсе.
Но так не бывает, да?

Маричка Крыжановская написала невероятный роман. Она соединила вымысел, реальность и древние легенды. Путешествие во времени оказалась превосходным.
Очень интересно было читать о Гука, которого усыновил Чугайстер, как он повлиял на судьбу чернобровой Марички и красавца Ивана. Драму всего этого описал М. Коцюбинский, а С. Параджанов снял фильм.
О съемках фильма читать было еще увлекательнее. Множество новой информации, даже гуглилаб удостовериться, правда ли тот, или иной факт.
Это просто невероятная история. Она заслуживает быть описанной в книгах.
Ну да, современность уже не так изысканно. Но тем не менее, целесообразно. Потому что Тени - это не только прошлое, тени - это и мы тоже.