3

Класика історичного роману, яка, мені здається, є в кожному серванті з бібліотекою, який ще зберігся з 90-их.. десь поруч із скляними їжачками, чи керамічними слониками, а збоку обов’язково підпирають «Віднесені вітром» і «Ті, що співають в терні». Словом, пострадянський вінтаж.
Роман при цьому трохи політизований, відчуваються певні реверанси автора в бік комунізму, чи то пак просто неприйняття капіталізму. Втім, могло просто здатися.
Сам же роман написаний прекрасною, але дуже сухою мовою. До персонажів не виникає жодної емпатії, частково через те, що автор постійно спойлерить сам себе, ну і звісно події давнішньої історії Франції. При цьому реально здається, що в творі немає ні одного хоч трішки нормального персонажу. Про протагоніста й мова не йде. Всі до одного жорстокі, меркантильні тварюки.
Так що на зараз зі всього марафону це найбільш бридка історія, з огидними вчинками і страшними розправами. Таких епізодів хоч і не багато, проте описані вони все так же холодно і відсторонено, наче це нормально, від чого вивертає ще більше…