4 Зубні щітки іноді помирають. Щетинки розлазяться, і все. І кросівки вмирають. І будівлі. І мами з татками. Планета кишить вмирущими, вмерлими, мертвими

У країні припливів тонуть субмарини. Від нападів акул. Від жорстокої наркотичної реальності, де у 9 років ти вже вмієш приготувати героїновий шприц.
⠀
Желізі-Роуз просто не пощастило. Не пощастило народитися у батьків-наркоманів, не пощастило мати таке дитинство. Але її рятує уява: завдяки їй звичайна нора під мескітовим деревом перетворюється на Алісину нору, а палатка з мотлохом - у підводний човен. Дім-Торохкало обороняється від білки, а голови ляльок-барбі дають щоденні поради і складають компанію у пустощах посеред високого сорга-гумаю.
⠀
Книжка жорстока. Варто тільки зануритися у химерний світ, який з легкої руки Желізи-Роуз переплітається з реальним, як під ноги тобі падає динаміт. Факти з життя головної героїні, її батьків, єдиних сусідів та бабусі жахають, бо підкрадається розуміння - цю дитину оточували і оточують люди із перекошеною психікою. Поряд з нею немає нікого нормального і не було. Взагалі.
⠀
Звісно, краще не подорожувати до країни припливів. Звісно, краще ходити до школи замість спостерігати, як твій батько закидається наркотичним коктейлем. Звісно, краще мати цілу ляльку-барбі замість однієї тільки голови. Спати на чистому ліжку замість брудного матрацу... Та все, що лишається Желізі-Роуз, це країна припливів, знаркоманений батько, лялькові голови і брудний матрац.
⠀
Яскравий приклад того, як можна тікати від дійсності, котра тебе не влаштовує: бац! І в уяві все завжди так, як хочеться, підкоряється законам, котрі ти сама собі прописала. Дивна фантасмагорія - найкращий порятунок, вона ховає тебе від світу. Цей порятунок стає необхідністю.
⠀
Книжка про вкрадене дитинство і про здатність дитини рятуватися самотужки, будуючи чудернацькі картини у власній голові. Про захисну здатність психіки, яка прикрашає дійсність, розфарбовуючи її яскравими фарбами замість гнітючих чорних. Та коли Желіза-Роуз виросте, їй точно потрібен буде психотерапевт.