5

Пишу цю рецензію уже в третій раз, тому вибачаюся за можливі помилки та сумбурність.

«Знак Єви» — це дуже цікавий роман у жанрі темного фентезі, у якому я не те що в захвоті, але цього разу він справді необходний твору. Починається історія як типового фільму жахів: компанія друзів по дорозі виїзджає на загадкове шоссе, де вони потряпляють у Містичну Халепу.

Основна сюжетна лінія не надто оригінальна, але вона цікаво обігрується у рамках авторського сеттінгу. Тут пояснити без спойлерів буде досить важко, але я все ж таки спробую.

Чому деякі люди люблять читати книги про так званих "попаданців"? Бо ці герої, опиняючись у іншому вимірі, стають винятковими. З головною героїнею відбувається теж саме, але уже ближче до фіналу ця тема показується з іншого, досить нестандартного та у той же час цікавого куту. У всякому разі, я подібного ще не бачила у інших фентезійних творах.

Взагалі всесвіт Вовків авторка зобразила досить цікаво. У тому сенсі, що жанр темного фентезі напряму пов'язаний з основною фішкою сеттингу: Вовками. Вони хоч і трохи нагадують ззовні людей, але їх сутність звіряча. Саме з цього і виникнули їх культура, побут, звички. Їм невідома людська мораль, тому і життя не означає так вже й багато (тільки якщо це не життя титулованого вовка). Тож не дивно, що Єву одразу ж після її появи у новому вимірі бере у рабство Бахлок.

Доречі, про Бахлока. А точніше - про їх відносини із Євою. Дуже сподобалося, що їх відносини зображені досить реалістично: як нездорові стосунки, у яких дівчина зовстім не в захваті від того, що "наречений" її дубасить як грушу для биття та насилує, і тому постійно намагається втекти. А Бахлок все дивується, чого ж вона не відповідає на його почуття. І справді, чому б це?

Як героїня Єва сильно змінюється протягом усього роману, поступово з слабкої, нажаханної дівчини перетворюючись на справжню вовчицю. Правда, ближче к фіналу мені вже почало здаватися, що усі ці події вплинули на Єву так сильно, що дах в неї повільно, але впевненно з'їжджає прямо у безодню. Цікаво також і те, що дії Єви так чи інакше, а приводять к первним наслідкам - це само по собі логічно, але не завжди зустрічається у історіях про попаданців. Навіть коли Єва робить щось безглузде, вона бачить наслідки свого рішення і думає: "О ні, я зробила щось безглузде!"

Закінчити росповідь про свої враження хочу кількома словами про стилізацію тексту. Мова у вовків на перший погляд специфічна, але дуже самобутна, у чому є свій особливий, неповторний шарм. Останнім часом мені почала подобатися така стилізація под середньовічну мову, з усіми цими застарілими словами.

Взагалі роман "Знак Єви" мені дуже сподобався. Так, це досить нестандартний твір, але він привносить до сучасної української літератури свій колорит. Однако занадто чутливим людям, які не люблять читати детальні описи сцен фізичного та психологічного насилля, читати не рекомендую.