4.5 Історія з божевільні недалекого майбутнього

Я люблю історії про божевільні та божевільних. Особливо, якщо вони мають закручений сюжет, гнітючу атмосферу і змушують читача постійно сумніватись у реальності подій, які він бачить очима пацієнта. Все це я сповна отримала в коміксі Максима Удинського.
Головним героєм мальопису є пацієнт божевільні на ім'я Сурма. Справжнього свого імені він не пам'ятає, як і подій, які призвели до того, що він опинився у психлікарні. Відомо лише, що тоді Сурма втратив частину мозку, тому йому довелося вставити в голову залізну пластину, через яку отримав прізвисько Залізна Голова.
Сурма страждає на періодичні провали в пам'яті, напади агресії та галюцинації. Зокрема він бачить поруч із собою дивну істоту на ім'я Урум. Цікаво, що інший пацієнт також бачить Урума та описує його як кота. Але психіатр його не помітив, хоча нам ясно показали, що він знаходився разом із Залізною Головою в його кабінеті. Це може означати, що Урум насправді існує, але відчувати його можуть тільки психічно нездорові люди, або ж що Сурма розповідав Марченку щось про Урума до чергового провалу в пам'яті, а той повірив, що також його бачить. Зрештою, читачеві Урума не показали і ми не можемо знати, на скільки те, що описав Марченко відповідає тому, що бачить поряд головний герой.
Фінал нам обіцяє, що крім спроб повернути свої спогади та зрозуміти, хто такий Урум, Залізна Голова також буде змушений проводити розслідування злочину, в якому, швидше за все, звинуватять його самого (щирі вітання Альфреду Гічкоку). Це особливо інтригує, з огляду на те, що герой може будь-якої миті забути все, що відбувалось за останні кілька днів.
Мені сподобалось, що автор вирішив зробити малюнок чорно-білим, це одразу додало атмосферності. Але деякі елементи все ж виділені кольором, і я не надто зрозуміла, що їх об'єднує. Будемо сподіватись, що наступні частини це роз'яснять.
З нетерпінням чекаю на продовження, шкода, що карантин порушив усі плани видавництва, але тримаю кулачки, щоб вони встигли видати другу частину цього року. Не можна ж покидати читачів із цілою купою сюжетних гачків та неординарних персонажів так на довго.