5

Купила цю книжку, бо прочитала, що вона про Волинь. Хоча я і народилася в Києві, все ж вважаю Волинь моєю малою батьківщиною, бо звідти родом моя мама і там ми проводили всі канікули. Якось так сталося, що я, буваючи там чи не щороку, спілкуючись з родичами, з бабусею, яка народилася в 1933 році і пережила війну, я взагалі нічого не знала про волинську трагедію. Ну щось там ще Царьов на Громадському белькотів. От і познайомилася, і це мене вразило. Я припускаю, що польський журналіст міг висвітлювати події зі значним перекосом у бік свого народу, не вдаючись до подробиць і причин, чому упівці так вчиняли. Але як сказав чеський пастор, один з героїв книжки, він рятував не поляків, євреїв, чехів, українців, а людей, які потребували допомоги. Згадуються в книжці і мої рідні Колки, звідки моя мама. Колись я говорила з бабусею про УПА, вона казала, що тоді була маленька і всього не могла зрозуміти, але їх усі боялися, бо то були ще ті бандити. Тоді я її переконувала, що то могли бути стрибки, перевдягнуті нквдисти, але тепер замислилася, може, вона в чомусь і була права.

Автор книжки, Вітольд Шабловський, їздить Україною і збирає свідчення очевидців про трагічні події, які відбувалися тут в 1943-44 роках. Книжка дуже емоційно і просто написана. Ось пані Ганя, яка вижила в тій різанині. Її маленьку знайшли і вдочерили українці, любили її як лялечку і все життя від усього оберігали, навіть коли і вони, і Ганя вже постарілися. Але Ганя знає, що вона полька і дуже хоче відшукати хоч якихось своїх родичів. У книзі є декілька детективних ліній, які розв'язуються наприкінці. Ми бачимо різні долі, різних людей: і з минулого, і тих, що живуть нині. Автор намагається зрозуміти для себе, що це було, скільки людей тоді полягли, розшукує давно зрівняні з землею поселення і колонії, бере участь в ексгумації братських могил.

І саме ці яскраво описані жахіття вражають і примушують замислитися над тим, що відбулося. Як нам тепер треба будувати стосунки з поляками. Що в нашій історії є білі плями, які не можна залишити без уваги, що ці злочини треба розслідувати і їх не можна пояснити лише прагненням зберегти цілісність держави. Тема дуже болюча, тут може бути багато маніпуляцій фактами і цифрами, перетягування правди на свій бік. Мені тепер буде дуже важливо і цікаво дізнатися про ці події більше.

У книжці дуже багато фотографій, і вона взагалі така вся душевна. Читала хоч і жахаючись, але все одно відчувається, що автор любить і своїх героїв, і те, що він робить. Раджу тим, хто цікавиться історією. Ну і тим, хто з Волині.