5

Бродвейська діва, яка продає фамільне срібло для того, аби мати гроші на покупку молочних сумішей та дитячого одягу для сиротинців Франції.

Польська дівчина, яка 4 роки провела у Равенсбрюку (що вже диво, адже «меню» жертв було розраховано на поступове згасання за кілька місяців) і вижила навіть після медичних експериментів, проведених там над нею.

Єдина жінка-лікар серед звинувачених пізніше у Нюрнберзі, яка й проводила ті медичні експерименти, і яка до самої смерті була впевнена, що займається наукою, за що їй повинне бути вдячно усе людство. (Тут, до речі, дійсно моральне питання вагонєткі стає на повний свій зріст та нагло щериться. Заперечувати, що ті експерименти збагатили знання усього людства у царині медицини, безглуздо. Намагатися знайти їм бодай краплину виправдання – межує із божевіллям.)

Це одна з тих книг, які я буду згадувати при нагоді питання «А які найбільш моторошні жахастики ви читали?». Бо давно зрозуміла, що всі ці вигадані вомпєри та монстри, зомбі та пришельці, привиди та дівчинки з колодязів у ефективності наводити потойбічний, тваринний, хтонічний та нічим не прикритий жах і поруч не валялися із милими та турботливими людішками, які вранці розчленили на п’ять частин живу дитину, а ввечері телефонують своїй мамкє та надсилають їй красиву рамку для картини. І, на відміну від вомпєрів, ці люди живі та реальні, і можливо їздять поруч із вами у трамваї.

У книзі практично немає вигаданих персонажів, а якщо й є, то вони не вигадані, а збірні чи уособлюючі. Ви просто зараз можете нагуглити ту саму Герту Оберхойзер і подивитися у це сповнене впевненості обличчя. І так, це саме вона шматувала здорових дівчат «задля науки», бо їм не пощастило мати череп не расово вірної форми. У реальності Касю Кужмерик звали по іншому, а ось Кароліна Феррідей – також повністю реальна людина, бузок з саду якої і став обкладинкою (та назвою) книги.

Але автор не впоралась. Не впоралась чисто технічно. Всі три її головні жінки у романі говорять від першої особи, але всі вони у підсумку говорять голосом Марти Келлі. Це не злочин, звісно, але ж якщо ти не здатна розмовляти на декілька голосів, навіщо обираєш першу особу? Авторка злякалася, що тоді її переспів стане менш душевним? Відстороненим? Так він все одно став таким, саме з-за того, що немає різниці між голосом Касі та її ката Герти, між голосом Герти та Кароліни. Відчуття, наче читаєш не моторошну історію, а якійсь сухо переданий репортаж. Ні, я все одно поставила книжці 10 з 10, але залишилось відчуття, що на тобі певним чином зекономили, коли замість відмінного майстра-розповідача підсунули чи то його сьому ученицю, чи то робота із зламаним емпатичним блоком.

Дякую Видавництво "Нора-Друк" за відмінну якість перекладу та друку. Томик із цими неймовірними квітами відучора займає почесне місце на моїх полицях із прочитаним.