5

Чуттєва і лірична, Ліна Костенко дуже добре вміє змусити відчути те, що відчувають її герої. Тут працюють не тільки слова, не тільки мова, але і ритміка, що постійно змінюється протягом роману і якимось чином зачаровує, занурює в атмосферу безвиході, відчаю і безсилості, що відчуває Хмельницький після поразки під Берестечком.

І щось змінини я вже не потрафлю
Сиджу в облозі смутку і сльоти,
Зелений кінь з полив`яної кахлі
Копитом б`є у скроню самоти

Він п`є... І згадує Гелену, дружину, що її повісив на воротах його син. Про її красу, пристрасність, хитрість... про її зраду. І про свою любов до неї

Я кохав не одну. А щасливий був тільки з нею.
Не чіпайте її. Вона мені в хмарах пливе

Дуже напружений емоційно твір. Він легко читається і розуміється, відчувається, і ті настрої проникають у душу, розчулюють. І немає жодної сторінки, що дала би відпочити від цієї емоційної напруги.

Це історія одного гетьмана, розказана ним самим у руїнах фортеці. Історія війни, боротьби, спроб, удач і поразок. Історія найбільшої за усю Визвольну війну битви. Історія зрад і розчарувань, болісного і зцілюючого кохання, попраної і відновленої надії.