Отзывы о книге Молодість

  • Аватар пользователя
    daphnia
    7 февраля 2020

    Наскільки мене захопила перша книга з серії «Наші 20-ті», настільки ж розчарувала друга. Уточнення – перша-друга не у сенсі дати виходу, а за порядком потрапляння мені у руки. «Жанна-батальйонерка» легко й граючись зім’яла моє уявлення про літературу 20-х, а «Молодість» вєрнула всьо взад. «Жанна» аж пахтить свіжістю, сучасністю та оригінальністю, натомість «Молодість» абсолютно нічим не відрізняється від нескінченого ряду сірої та невиразної літератури, вік якої дуже легко вгадати – це позачасова одноманітність.

    Збірка складена з творів 4-х авторів, тут є й коротка проза, є й роман. Визначити за стилем, де закінчується один автор і починається інший практично неможливо. Все воно тягнеться й тягнеться, не залишаючи по собі жодних відчуттів, окрім скуки та нудьги. Згадати через тиждень, що там було у сюжеті, можна лише у останньому творі збірки – у повісті «Геній» Юрія Шовкопляса. І це виключно тому, що абсолютно ідіотська мотивація вчинку однієї з героїнь ще довго потім сидить у голові, наче той вірус. І ти такий міркуєш над цим і постійно рефреном собі думаєш «Галя, Галя, горе, горе. Нашо ж тебе, таку тупу курку, мати родила?».

    Основну літеромасу збірки займають два романи: «Недуга» Євгена Плужника та «Ганнуся» Олександра Мізерницького. І якщо «Ганнуся» - це такий традиційно гостро-соціяльний революційно-агітовий роман, де страждання любовні постійно перериваються подіями політично-громадськими. То «Недуга» - це якесь тоскне полотнище про пихвостраждання Івана Семеновича за колінками оперної діви Завадської. Сама Завадська у цей час страждає за інженером Сквирським і так його тим дістає, що той тікає за Урал, бо там нема театру, а це гарантує йому спокій від діви. Між ними ще носяться туди-сюди різні персонажі, хтось також за Завадською, хтось мімакрокоділ, на столі не закінчується карафка із горілкою, у віконці діви постійно горить світло та лунають вибухи сміху. Протягом 215 сторінок дрібнесеньким 8 кеглєм вся ці люди розхитують качєлі «чи є життя на Марсі», у сенсі – чи може пролєтарьят полюбити буржуйку чи це тільки секс, а коли секс – то і є любов, і що робити за Уралом, коли тобі за 30 і ти – діва. Але кохання перемогло, це без сумніву. Адже нещасному Сквирському і за Уралом життя не буде, бо Завадська на останніх сторінках цих пекельних страждань дає останній концерт і вйо за гори, у пошуках чоловіка.

    Здається, я собі сплюндрувала перше свідоме враження від Плужника, і це пічяль-пічяль, бо якісь уламки спогадів із шкільної літератури за враження у моєму випадку рахуватися не можуть апріорі.

    Щодо самої серії «Наші 20-ті» Видавництво «Темпора», то я ще дам шанс їм виправитися :) – збірки фантастики (йо, українська література сто год тому писала фантастику!) та детективи ще чекають у книгарні, коли я по них прийду.

    like2 понравилось
    85

Комментарии 0

Ваш комментарий

, чтобы оставить комментарий.

Комментариев пока нет

Комментариев пока нет,
ваш может стать первым