5 Доблогової ери

Чудова невеличка книжка, дуже добре читається, така собі збірочка міні-есеїв. Усі ці тексти Прохасько на початку століття читав на радіо у Франківську, мені ж ці тексти нагадували тексти з особистого блогу або з авторської колонки якогось онлайн видання.

Ці тексти ну дуже атмосферні. Вони так гарно написані, що ти реально сам поринаєш в усі ці історії. Разом з автором я відвідала гори, і його хатку, що топиться піччю, і відчула таймінг снігу, і багато чого іншого. Я так яскраво бачила усі ці картинки, ніколи у мене не було такого яскравого пірнання у текст, ніби це дійсно відбувається зі мною, а якщо й не відбувається, то я ніби дивлюсь фільм, знятий одним кадром.

У "НепрОстих" Прохаська така сама імерсивність, але там сюжет для мене був далекий, тут жеж сюжет дуже близький, бо цей сюжет - це життя. Комусь, можливо, книга не сподобається, бо пише автор про просте, але я люблю таке просте і справжнє життя. Тож я отримала страшенне задоволення від цієї збірочки і раджу її усім хто любить просту красу життя.