3

Ця збірка не дає читачеві відпочинуть, не дасть думати про щось інше, окрім війни. Вона нелегка для читання, проте, мабуть, і не повинна бути легкою. Збірник залишив нейтральне враження, мабуть, це таки тяжкенький для мене жанр, щоб сподобатись зовсім. Мені натомість сподобались кіноповісті - наймеші уривочки, які ввійшли до об'ємніших оповідань.
Спойлери
Загальна оцінка: 3 з 5

Незабутнє 5 з 5.
Навкруги кров'яне заріво, яким вечір окутав село і чорних, змарнілих людей... Дівчина Олеся (яка через війну залишилася сиротою) у воєнний час, напувачи солдатів водою, думала про своє. Серед цих думок до неї раптом прийшло дивне, соромне, відчайдушне але таке реальне бажання - бути коханою, а не зґвалтованою фашистами; знайти любов, перш ніж сором та приниження... Вона віддається простому хлопцеві Василеві. Стає його дружиною, цієї ночі вони поєдналися назавжди, хоч і змушені з ранком розлучитися, але зовсім ненадовго, так вони вірили... Те Незабутнє буде тримати їх разом навіть на відстані. Все життя.

Я зрозумів, Олесю, що стежка назад до тебе є один шлях. Шлях геройства. Треба бути героєм і ненавидіти ворога, Олесю! Який же я непотрібно млявий прийшлв вчора до твоєї хати!

Це, мабуть, ключові слова цього оповідання про українських Ромео і Джульєтту воєнного часу. Браво! Браво авторові за те українське, що відчувається в творі; за ту страшну реальність, котра показує нам всю моторошність війни, весь воєнний відчай народу, всю його мужність, і молоду віру в краще майбутнє.... Довженко навіть в таке оповідання про щире молоде кохання, народжене війною, в ті нестримні нові почуття, вписує моторошну відсутній вибору, жах становища, страшню безвихідь... Браво!

Ніч перед боєм (5 из 5)
Оповідь про життя та мудрість, про молодість та старість, про Батьківщину та відданість. Про пам'ять та уроки життя...

Стій, смерть, зупинись (5 з 5)
Ніколи, мабуть, в мене не вийде до кінця зрозуміти, які ж це відчуття, яким це треба бути патріотом, Героєм, для того, аби хотіти жити не ради життя, а молити у смерті відступити на хвилини, щоб Гусаров міг посадити літак?! Великий вчинок, а скільки ж їх таких було в воєнний час?!...

"На колючому дроті" (5 з 5)
Страшна оповідь, моторошні цитати, моторошні вчинки, продажні люди, загнані в пастку... В цьому оповіданні найбільш яскраво подані знущання з нещасних полонених в таборах Жах.

Мати (5 з 5)
Ця історія зачіпляє саму душу. Тонкі струни серця, тонкі струни любові до матері, Безмежна щирість і доброта жінки, яка пішла на ризикований вчинок привела до такого страшного наслідку..

Земля (3 з 5)
Яскраво змальовано Довженком той час, особливо становище села і відношення села до релігії (а саме в цей час проводилась атеїстична політика) і до індуастріалізації, до технічного прогресу, якого люди просто боятся, бо чують за цим неправду. все ж з точки зору людських стосунків основа сюжету – вбивство комуніста Василя сином "куркуля" Хомою. Незважаючи на той факт, що свідків убивства немає, батько загиблого під тиском негативної громадської думки про родину Хоми одразу звинувачує саме його, навіть не допускаючи альтернативи. Цікавим є процес зміни його ставлення до комуністичних поглядів сина від стійкої неприязні до фактичного поклоніння.

Україна у вогні (3 з 5)
Чомусь у мене не склалося з однією з найвідоміших кіноповістей Довженка. Звісно, що це велична повість про війну, про людей, про стан і історію нашої рідної країни. Проте багато персонажів, багато випадків і ситуацій.... Все це в один-єдиний момент злилося для мене в кашу.Тому не вийшло відчути цю повість настільки, як вона того заслуговує. Можливо, трошки відпочивши від неї, я ще повернуся, і тоді якось інакше все буде.

Повість полумяних літ (5 з 5)
А от ця повість (така однотипна) вже "пішла" набагато легше і зрозуміліше, ніж попередня і навіть захопила мене. В ній чи не найглибше, на мою думку, показані страждання і героїзм людей... Як же приємно було бачити там чимало згадок про моє рідне міто )

Зачарована Десна (5 з 5)
Ось вона - моя найулюбленіша історія цієї збірки! Так по-дитячому, так безпосередньо, дитячими вустами написана історія ) думаю, кожен себе в ній знайде і зрозуміє малого Сашка.

Про море (3 з 5)
Це історія про зміни, горе, соціальну нерівність... Про суть того часу. Частини Руйнування природи є знищенням основ людяності в часи, які сповіщають про швидкоплинність усього в цьому житті. Знищення природи — це руйнування людських доль, щоб врешті-решт прозвучало питання: навіщо це все? Маленького хлопчикацікавить інше питання, з яким він звертається, з дитячою безпосередністю, до екскаватора: марсіани так само знищують свою планету, переорюючи її, якщо так, то хіба вони не відрізняються від людей, які не вміють належним чином ставитися до дарів природи? Довженко сміється: хіба марсіани стають ближчими до нас, якщо простір, що служить людині для боротьби з хаосом, вже не служить місцем для поєднання смиренності? Але автор запитує, хто є справжніми будівничими нового, вказуючи на покоління, яке вийшло з барикад, щоб оголосити про прихід майбутнього, а тепер пророкує егоїзм, відчуження від сім’ї, обман замість гуманізму. Коли молода людина, яка потрапила в пастку неправди, запитує, чому забула про людяність, їй відповідають, що вона живе в світі, де вчать забувати. Система, що підтримується механізмом забування життєвих істин і змінює історію, стираючи і заперечуючи минуле, не може отримувати натомість гуманність вчинків та поваги народу до сімейного тепла та спокою. А сама ситуація знайома моїм батькам - в моєму місті теж були дуже схожі події.