4

"ми повинні читати лише ті книги, що кусають та жалять нас. Якщо прочитана нами книга не приголомшує нас, как удар по черепу, навіщо взагалі її читати?"
Франц Кафка

Абсолютно точно я не очікувала аж такого моторошного сюжету, хоча дуже подобаються книги про сильних особистостей, про перепони на життєвому шляху, про перемоги та перетоворення равликів, що вічно ховаються в хатинках, на незламних Героїв:
"У свої чотирнадцять Джулія досконало володіє навичками виживання, вміє стріляти й полювати. Проте в соціумі вона поводиться наче дикунка, погано вчиться і зневажає саму себе..."

Тому, хто шукає літературу, яка точно б'є по черепу - вам сюди. Ця книга, схожа на хворобу, вона не просто жалить і кусає, а затягує в болото відчаю, темну безодню хворобливої уяви автора. Хоча чому уяви? В цій історії немає нічого містичного. Вона може трапитись в будь-якій країні, і я думаю, що навіть хтось і зараз живе в цьому родинному кошмарі, тільки не у всіх вистачить сили вирватись і залишитись собою, та й ще при здоровому глузді.