3.5

А насправді жодне "я", навіть безмежно наївне, не буває цілістю, це надзвичайно складний світ, маленьке небесне склепіння, хаос форм, переходів і станів, спадковостей і можливостей. Але всі силкуються бачити в цьому хаосі цілість і говорять про своє "я" так, наче то просте, сформоване, чітко окреслене явище; мабуть, ця ілюзія не тільки властива кожній, навіть найрозумнішій людині, а й необхідна їй, це для неї життєва потреба, така сама, як потреба дихати і їсти.

Розщеплення внутрішнього людського "я", постійні душевні терзання людини, яка відчуває, що вона поводиться не так, як насправді відчуває себе, — це дуже цікава тема, але дуже складна для опису та й для розуміння. Я рада що книга читалася не нудно, як я чомусь очікувала.

Герой говорив багато речей, які мене зачіпали, але були місця, де він мене неймовірно дратував. Звісно, легко сварити всіх довкола, а самого себе вважати генієм та ідеалістом, який бачить усю ницість довколишнього світу. І бути таким розчарованим та заглибленим у себе, але все ж "нитіком".

"Трактат Степового Вовка" взагалі мене приємно вразив. Це так символічно — знаходити в якихось реченнях себе, якісь свої почуття й розуміти Гарі Галера. А його зустріч із Герміною (та й історія з її іменем) — узагалі надзвичайна. Єдине, що лишилося поза межами мого розуміння, — Магічний театр. Це занадато фантасмагорично й дивно, вимагає якогось підгрунтя для аналізу, якого я не мала. Тому цю частину книги хотілося скоріше закінчити.