4

Колись з величезним інтересом прочитала всі три книжки про Міленіум і була в захваті від Лісбет Саландер і Мікке Блумквіста. Ларссон класно це все описав. Я засмутилася, коли прочитала, що він помер, і вже не чекала ніяких книжок від нього, аж тут побачила анонс фільму "Дівчина в павутинні", і заодно під час чергового замовлення книжок побачила, що видали українською мовою книжку. Вирішила спершу читати, потім дивитися - і правильно зробила.

Можу сказати, що ця книжка слабша за ті, що писав Ларссон, і більше того, я бачила анонс, що вийшла чи має вийти п'ята, і анотація мені зовсім не сподобалася, бо починається якась Санта-Барбара з Лісбет і Каміллою. Так що цією книжкою Мілленіум я для себе закриваю.

Хоча герої і канва вже відомі, все ж, текст виглядає простіше, примітивніше, немає тої глибини, психологізму, які були у Ларссона. Я роздумую над тим, чи міг би ще хтось написати продовження, використовуючи напрацювання Ларссона і намагаючись писати в його стилі. І чим би це тоді відрізнялося від тексту Лаґеркранца?

Загалом читалося легко і цікаво. Історія убивства Андрея Зандера мене схвилювала, я за нього переживала і сподівалася, що йому вдасться врятуватися.

Кілька слів скажу про фільм. Взяли героїв з книжки, майже всіх, кількох недорахувалася, поклали в один флакон, змішали, зняли фільм. Сюжет наче той самий, як і герої: Лісбет і Блумквіст рятують Авґуста, якого хочуть убити російські вбивці, які вже вбили його батька через його комп. програму. Але книжка і фільм то абсолютно різні твори - мотивація героїв, їхня поведінка, образи, та й сама ця програма штучного інтелекту в фільмі перетворилася на програму для запуску ядерних боєголовок, яку купило сепо, а Камілла вкрала. І я шкодую, що витратила дві години часу на перегляд.