3 Дереш і/и Пустота.

Тю, морж

(Укр.) Постмодерн у літературі – дуже каверзна штука. Особливо, коли ви намагаєтесь натягнути постмодерн на постмодерновий постмодерн. Начебто і талант у Автора є (дві попередні книги тому яскравий приклад), і з фантазією нівроку, але якось не туди Дереша понесло. Чи то рання слава далася взнаки? А можливо все ж таки не варто було Пєлєвіна з Кастанедою під траву з грибами читати? Он воно як подіяло на «нєокрепший ум». І дарма його герої намагаються вглядатися у Безодню, Безодня мерехтить, віддзеркалює і не те, що вже вглядатися в них не хоче, а якось досить відверто посилає на три відомі букви. Бажаєте одкровення – отримайте невиразну паранойю про засилля Геометрії у нашому житті, бажаєте видінь – ну от вам морж на кроваті. «Тю, морж» - отакі-то складні хімічні досліди над власним організмом ставити, щоб моржа побачити? А, то ми тут певну молодіжну субкультуру вивчаємо? Якась занадто химерна субкультура виявляється.

Я бачив себе укладачем енциклопедії сучасної контркультури. Зі швидкістю світла я вже описував найдико-винніші, найнечисленніші субкультури, кількісно в десять, ?; п'ять чи навіть дві (та що там - ОДНА! ОДНА!!!) людини,

Загалом, я не маю нічого проти психоделичної літератури, і під певний меланхолійний настрій вона мені таки непогано йде. Але навіть у неймовірної краси і мінливості заростях Джеффрі Нуна чи у зовсім підгрибочних філософствуваннях Чапаєва з Пустотою сенс та зрозуміла сюжетна лінія такі є. Можливо є вони і тут, але щоб це збагнути потрібно дуже багацько грибів з’їсти. А навіщо воно мені? Щоб побачити моржа я краще піду у зоопарк.

(Рус.) Постмодерн в литературе - очень каверзная штука. Особенно, когда вы пытаетесь натянуть постмодерн на постмодерновый постмодерн. Вроде бы и талант у Автора есть (две предыдущих книги тому яркий пример), и с фантазией все в норме, но как-то не туда Дереша понесло. Возможно ранняя слава сказалась? А возможно все же не стоило Пелевина с Кастанедой под траву с грибами читать? Вон оно как подействовало на "неокрепший ум". И напрасно его герои пытаются всматриваться в Бездну, Бездна мерцает, отражает и не то чтобы уже смотреть на них не хочет, а просто откровенно посылает на три известных буквы. Желаете откровения – получите невыразительную паранойю о засильи Геометрии в нашей жизни, желаете видений - ну вот вам морж на кровати. "Тю, морж" - вот такие-то сложные химические опыты над собственным организмом ставить, чтобы моржа увидеть? А, так мы здесь определенную молодежную субкультуру изучаем? Какая-то причудливая субкультура оказывается.

Я видел себя составителем энциклопедии современной контркультуры. Со скоростью света я уже описывал самые удивительные, наиболее малочисленные субкультуры, количеством в десять, пять или даже две (да что там – ОДИН, ОДИН) человек…

В целом, я не имею ничего против психоделической литературы, и под определенное меланхоличное настроение она мне таки неплохо идет. Но даже в невероятной красоты и переменчивости зарослях Джеффри Нуна или в совсем подгрибочных философствованиях Чапаева с Пустотой смысл и внятный сюжет таки есть. Возможно, есть они и здесь, но чтобы это понять нужно очень много грибов съесть. А зачем оно мне? Чтобы увидеть моржа, я лучше в зоопарк схожу.