4

Третя книга “Пісень Гіперіона” з найперших сторінок збиває зайвий запал — події відбуваються аж через три століття після Падіння. Кожен світ розвивається окремо, про можливість подорожувати між світами миттєво, безмежну інфосферу та Всемережжя Гегемонії уже майже забуто, але, але. Тепер Галактикою (без применшення) править Пакс — військова організація на чолі з, як не дивно, католицькою церквою. Майже вимерлій перед Падінням секті вдалося підкорити ледь чи не всі цивілізовані світи завдяки обіцянці вічного життя — адже хрестоформа тепер може відродити носія ледь чи не з атома, а розумові здібності при цьому залишаються на належному рівні. А коли церква об’єднується з армією, це дійсно лякає.

Якщо чесно, третя книга значно динамічніша за попередні. Тут з’являється Енея, донька Брон Ламії і всю книгу вона подорожує з двома супутниками крізь портали, котрі дивним чином активуються лише для неї, з невідомим пунктом призначення. Хтось чи щось веде її до певної мети, а тим часом на неї полюють і Пакс, і ТехноКорд. Ктир ніби не полює, але постійно ошивається десь поряд, що не додає пейзажу миролюбності.

З іншого боку, третя книга — значно менш глибока, ніж попередні. Це просто подорож, з однієї точки до іншої, з зупинками на шляху. Так, тут теж є важливі теми про збереження світів і довіру до того, що називається “загальноприйнятою точкою зору”, котру розповсюджують офіційно. Про вплив церкви і її (не)щирість і (без)користливість. Тут уже немає епічних картин загибелі світу, глобальної змови, війни цивілізацій. Однак під кінець все переплітається так тісно, що, як завжди, залишається лише шукати, може, там є ще декілька прихованих сторінок))

Чудове видання від Навчальна книга - Богдан, якісне і приємне в руках. Видайте вже, будь ласка, останню частину, я ж мушу знати, чим усе закінчилося!)